Нині Церква і віруючий народ оточені таким павутинням наклепу та брехні, що, здається, його неможливо розплутати. Як же боротися із брехнею?

Цілком очевидна відповідь, яка напрошується, – говорити правду. Але, на жаль, у недосконалому занепалому світі це не працює так, як мало б бути. Адже дуже багато людей не хочуть знати правди, «незручної правди», тобто тієї правди, яка порушила б їхній звичний світогляд. Іноді можна подумати, що маси живуть у деякому задзеркаллі – паралельній реальності зі спотвореною панорамою життя, де брехня змішана з напівправдою чи сама правда понівечена до невпізнанності. На жаль, у нашу епоху працюють цілі «фабрики», які маніпулюють людською свідомістю – ЗМІ. Чи можливо цьому протистояти?

Хтось вважає, що так. Наприклад, передбачається, що у пропаганди має бути своя контрпропаганда. Але в тому й біда, що контрпропаганда найчастіше працює за принципами пропаганди, тобто маніпулює свідомістю, а тут уже недалеко і до лукавства і до неправди.

Боротися з брехнею на її полі та за її правилами – заняття свідомо програшне. Наше завдання щодо заповіді нашого Господа і Спасителя ‒свідчити про правду. Свідчити прямо, відкрито, без застережень та умов. Свідчити не виправдовуючись, не намагаючись сподобатися комусь, не намагаючись під когось підлаштуватися.

Часом говорити правду важко, але потрібно. Адже поступаючись т.зв. «громадській думці», ми крок за кроком самі не помітимо, як втратимо себе. Ніякі поступки духу світу цього цей дух не задовольнять. За малою поступкою піде більша, а за нею ще більша. Про це говорить апостол: «Не схиляйтеся під чуже ярмо з невірними, бо яке спілкування праведності з беззаконням? Що спільного у світла з пітьмою? (2 Кор 6:14).

Якщо ж часом ми не бачимо можливості заперечити наклеп, краще промовчати, але ні на йоту не поступатися неправді. Згадаймо приклад Христа, який мовчав, коли проти нього висувалися жахливі наклепи.

Християни завжди реалісти, і ми розуміємо, що, незважаючи на весь нескінченний потік брехні, правда все одно переможе, істина все одно переможе. Нехай і не в цьому тимчасовому примарному житті, а в житті майбутнього століття, але це безсумнівно буде. У цьому наша віра, наше сподівання і наша надія.

Записала Наталя Горошкова