Цнотливість – чеснота, яка оберігає людину в чистоті.

Прп. Петро Дамаскін каже, що коли ми згадуємо про цнотливість, мається на увазі не тільки тілесна чистота, хоча це, безумовно, вкрай важливо. Людина зберігає цілісність і чистоту всього свого єства: розуму, серця, тіла.

Свт. Ігнатій (Брянчанінов) радив: якщо бажаєш досягти цнотливості, то повинен спочатку досягти чистоти розуму, щоб розум не блудував, не шукав нечистоти. А потім потрібно захищати своє серце, щоб воно не тяжіло, не шукало будь-яких нечистих насолод. І тільки тоді, коли досягнеш чистоти розуму і серця, легко буде досягти чистоти тіла.

Цнотливість – це дійсно велика чеснота, яку потрібно плекати і оберігати з юних років. Сучасна цивілізація привчає нас до гріха і направляє свої стріли, в першу чергу, на підростаюче покоління, буквально, дітей.

Сьогодні в школах активно насаджується курс зі статевого виховання.  Для чого це робиться?  Для того, щоб з самих юних років діти втратили чистоту і цнотливість.

Спочатку, втрачається сором, який є хранителем цнотливості. Звикаючи до гріха, людина втрачає сором. Треба захищати своїх дітей, виховувати в них сором і цнотливість.

Коли втрачають цнотливість? Коли людина нічого не робить. Коли людина не займається своїм вихованням, лінується, пропалює життя в неробстві. Начебто, все знає, але не вистачає сил спонукати себе до дії, змін, добра. Перебуває в безплідних мріях про свої майбутні чесноти.

Неробство – страшний порок. Недарма, протягом усього Великого посту ми молимося словами прп. Єфрема Сирина і просимо, щоб Господь дарував нам цнотливість і позбавив від духу неробства.

Прп. Никодим Святогорець говорив, що диявол, створюючи школу зла і лукавства, не сам там викладає, він наймає вчителя на ім'я «неробство».

Саме цей вчитель якраз і навчає людину всім гріхам. Людина може навіть і не здійснювати гріха фізичного, але перебувати постійно думками в нечистоті. Нічого не хоче робити, живе в мріях.  Але у такої людини ми не побачимо і сліду ліні, коли мова йде про отримання насолоди.

Ми повинні щось постійно робити, хоч по трохи.  Потрібно поспішати бути діяльним, час оманливий, самовпевнення, що ми ще встигнемо колись потім – помилковий порадник.

Що робити, щоб виховати в собі цнотливість? Ніколи не забувати, що Бог все бачить, ми ходимо під Богом.  Будь-яка думка, сердечне сподівання, рух серця не приховати від нього – ми як на долоні.  Якщо не боїшся Бога, хоча б посоромися, коли хочеш зробити щось погане.

Якщо мета нашого життя – спасіння, то все інше стає другорядним і малозначущим.

Коли все наше життя буде під нашим контролем, воно автоматично наповниться особливим змістом, відповідним Божому промислу про нас, а це значить, воно благословенне.

Фрагмент з проповіді на неділю прп. Марії Єгипетської