Митр. Антоній (Паканич) про найактуальнішу чесноту

Духовна діяльність часто представляється як безкомпромісна боротьба із злом. Загалом так і є. Але реальне життя завжди складніше.

Недосвідчені в духовному житті люди часто бачать світ чорно-білим без нюансів. Однак життя часом ставить нас у такі умови, коли від нашого рішення майже нічого чи зовсім нічого не залежить. Наприклад, люди, які мають владу у суспільстві. Хоч би які дії вони робили, це завжди так чи інакше відбивається на нас. Особливо хибні, невірні дії. І як це часто буває, особисто ми не можемо на ситуацію вплинути. Як же бути?

Правильна та універсальна відповідь: залишатися на тому місці, де ми потрібні, і продовжувати творити добро. Навіть якщо все довкола нас неправильно.

У людини невіруючою така ситуація зазвичай провокує важкі переживання, зневіру, депресію. Саме тому, що для людини світської дія – це самоціль, а бездіяльність – прояв слабкості. Слабкість у безбожному світі, напевно, головна вада.

Щодо віруючих, то вони сприймають те, що відбувається, як ще одне випробування на тернистому життєвому шляху. Звичайно, і віруюча людина переживає, коли не може змінити обставини, коли не в силах протистояти несправедливості, коли немає можливості змінити неправильні рішення вищих.

Але лише для християн їх слабкість – це не недолік, а сила. Адже людина, яка визнає своє безсилля, упокорюється. І в цьому стані їй простіше звернутися до Бога про заступництво. «Моя сила вчиняється в немочі» (2 Кор. 12:9), – говорить Господь.

Іноді й християнину може здаватися, що довкола лише темрява, що навіть Церква поступилася мирському духу – і тоді з'являється спокуса зійти зі свого особистого хреста і відійти убік, оголосивши себе єдиним праведником. Багато таких випадків ми знаємо із церковної історії. Але це спокуса.

Достатньо подивитися, як поводилися святі. Згадаймо свт. Іоанна Златоуста, якого несправедливо вигнали з першосвятительської кафедри з виключно політичних причин. Але він не залишив Церкву, а зі смиренням прийняв несправедливість і тим удостоївся нетлінного вінця у Господа.

Смиренність і терпіння – найкращі ліки для християнина скрізь за всіх часів. «Терпінням вашим рятуйте ваші душі» (Лк. 21:19) – ці слова Спасителя зараз як ніколи актуальні. Смирятимемося, терпітимемо і зміцнюватимемо один одного, тоді і Сам Господь неодмінно прийде нам на допомогу.

Записала Наталя Горошкова

Опубликовано: пн, 22/05/2023 - 10:29

Статистика

Всего просмотров 12,221

Автор(ы) материала

Социальные комментарии Cackle