Одним із важливих аспектів сучасного суспільства є життя напоказ. Саме цей принцип найбільше видаляє людство від християнства.

Ще недавно бичем суспільства був культ споживання, потім він стрімко став деградувати у бік показного споживання, а тепер й зовсім скотився до демонстрації вдаванного споживання.

Звідси шикарні автомобілі або дорогі телефони, взяті в кредит, одяг, що імітує відомі бренди, відретушовані фото і т.ін. Дуже багато популярних блогерів ведуть ілюзорне життя в Інстаграмі та інших соцмережах, яке абсолютно не відображає їхнього реального життя. Іншими словами, жадібність і марнославство потіснилися заради прагнення здаватися, а не бути, тобто заради брехні.

І ця проблема притаманна не тільки завсідникам соціальних мереж. Демонстрування стало нормою в усіх галузях суспільства. Це стосується не тільки демонстративного володіння уявною розкішшю, а й демонстративної благодійності.

Чи варто нагадувати, що таке недвозначно ганьбиться Богом?

«Дивіться, не робіть милостині вашої перед людьми, щоб вони бачили вас: інакше не буде вам нагороди від Отця вашого Небесного.
Отже, коли чиниш милостиню, не сурми перед собою, як роблять лицеміри в синагогах і на вулицях, щоб прославляли їх люди. Поправді кажу вам: вони вже отримують свою нагороду.
А в тебе, коли чиниш милостиню, нехай ліва рука твоя не знає, що робить права, щоб милостиня твоя була потайною; і твій Отець, що бачить таємне, віддасть тобі явно.
І, коли молишся, не будь, як лицеміри, котрі люблять у синагогах і на рогах вулиць, зупиняючись, молитися, щоб похизуватися перед людьми. Поправді кажу вам, що вони вже отримують свою нагороду.
Ти ж, коли молишся, увійди в кімнату твою і, зачинивши двері твої, помолися Батькові твоєму, що потай; і твій Отець, що бачить таємне, віддасть тобі явно» (Мф. 6:1–6).

І це стосується всього: всіх сфер людської діяльності, аж до вияву емоцій. За старих часів благородна стриманість почуттів вважалася аристократичною чеснотою. І це теж йшло від християнства, адже вся православна аскетика будується на стриманості, на тому як небезпечно довіряти почуттю, на тому, щоб не плутати душевність і духовність, на тому, щоб не жити напоказ, а навпаки – навіть приховувати від людей свої добрі справи.

Згадаймо житія святих подвижників, які спеціально віддалялися в пустельні місця, щоб не спокушатися людською увагою, а якщо й змушені були залишатися у світі, то з усіх сил приховували прояви своєї святості.

Але у світі модерну драматична емоційність на рівні шоу стала нормою. Тепер усі громадські діячі – чи то зірки шоу-бізнесу, представники влади та політики, навіть релігійні діячі – просто зобов'язані демонструвати широкий спектр емоцій, який у моді у публіки саме зараз, щоб утриматися на хвилі популярності. «Догоднюй громадській думці, демонструй шоу, будь таким, яким тебе хочуть бачити!» ‒ Ось девіз нашого часу.

Тільки християнство живе поза часом. І глибоко помиляються ті представники духовенства чи віруючих мирян, які сподіваються тимчасовим догодженням блудному світові досягти високих цілей. Це шлях у нікуди, шлях у прірву. Жодні піар-менеджери, жодні коучі, жодні іміджмейкери не зможуть представити нашу душу перед Господом у «кращому вигляді», бо Господь-серцезнавець бачить усе. Про це Він Сам нас попереджає: «Заходьте тісною брамою, тому що широка брама і широка дорога, що веде до смерті…» (Мф. 7:13).

Записала Наталя Горошкова