Зараз багато хто задається цим питанням.

«Коли він сів на горі Єлеонській, Його учні приступили до нього насамоті й запитували: “Скажи нам, коли це буде і який буде знак Твого приходу й кінця світу?” Ісус у відповідь мовив їм: “Глядіть, щоб ніхто не звів вас.Багато бо прийде в Моє ім'я, що будуть казати: Я – Христос, – і зведуть багатьох. Ви почуєте про війни та воєнні поголоски; глядіть же, не тривожтесь, бо треба, щоб це все сталося, але це не кінець ще. Народ бо на народ повстане й царство на царство. Голод, чума та землетруси будуть по різних місцях, та все це – початок страждання. Тоді видадуть вас на муки й уб'ють вас; вас будуть ненавидіти всі народи імени Мого ради. Багато тоді спокусяться і видаватимуть один одного й будуть ненавидіти один одного. Чимало лжепророків устане і зведуть багато людей...» (Мт. 24:3–11).

Коли ж сидів Він на горі Єлеонській, то приступили до Нього учні наодинці і спитали: Скажи нам, коли це буде? і яка ознака Твого приходу та кончини віку? Ісус сказав їм у відповідь: стережіться, щоб хто вас не спокусив, бо багато хто прийде під іменем Моїм, і будуть говорити: “Я Христос, і багатьох звалять. Також почуєте про війни та про військові чутки. Дивіться, не лякайтесь, бо все це має бути, але це ще не кінець: бо повстане народ на народ, і царство на царство; і будуть глади, мори та землетруси на місцях; все ж таки це – початок хвороб. Тоді будуть зраджувати вас на муки та вбивати вас; і ви будете ненавиджені всіма народами за ім'я Моє; і тоді спокуситься багато хто, і один одного будуть зраджувати, і зненавидять один одного; і багато лжепророків повстануть, і багатьох зведуть...» (Мт. 24:3–11).

Багато віруючих зараз згадують ці біблійні слова та проводять паралелі з нашими часами.

Справді, все, що відбувається останніми роками, цілком укладається в те, що сказано в Писанні: пандемії, землетруси, війни, зради, а тепер до цього приєднався і жорсткий тиск на Церкву, вимога покинути Києво-Печерську Лавру.

Але якщо подивитися на всі ці події з погляду світової історії, то можна сумніватися в тому, що наша епоха є настільки винятковою.

У минулому столітті Лавру відбирали у Церкви двічі, проти віруючих, священства та єпископату не просто вводилися санкції – їх відправляли на заслання, на ув’язнення та розстрілювали. Водночас відбулися дві світові війни, з якими за кількістю жертв і жорстокості не можуть зрівнятися жодні інші війни в історії людства.

Чи означає це, що кінець світу не такий близький? Ймовірно, це питання варто перенести на іншу площину.

Давайте пригадаємо, що Спаситель говорить у продовження процитованого нами тексту: «Через те, що розбуяє беззаконня, любов багатьох охолоне. Але хто витримає до останку, той спасеться» (Мт. 24:12–13).

Христос вказує, що для віруючих не такі страшні війни, голод, стихійні лиха, гоніння і навіть смерть, як охолодження любові. А головною запорукою спасіння Він називає не втечу від катаклізмів, а терпіння.

Лише терпінням рятувалися наші предки, лише терпінням та любов'ю вистояла Церква у роки більшовицьких гонінь.

Іншими словами, нам не варто шукати відповіді на питання, настає чи не настане кінець світу завтра чи післязавтра, а більше думати про те, як у посланих нам складних умовах зберегти в собі любов і терпіння, як залишитися людиною, як залишитися християнином. І в цьому сенсі зовсім не важливо, чи живемо ми в апокаліптичну епоху – любити Господа і ближнього, дотримуватись заповідей і творити добро ми зобов'язані завжди, у будь-які епохи та часи.

Записала Наталя Горошкова