Молитва «Отче наш»: нагадування про важливі, але такі, що забуваються нами, речі

Протоієрей Володимир Долгих пояснює, чому потрібно щодня читати молитву «Отче наш».

Напевно, немає в світі більш відомої молитви, ніж молитва «Отче наш». Для багатьох - це перша молитва, яку навчили нас наші бабусі, які пронесли віру крізь період богоборства. Ми настільки звикли до неї, що навіть забуваємо про глибину, що ховається за простими і зрозумілими словами. Господня молитва часто «пролітає» повз нашого розуму і серця, як щось буденне, як звичний «пролог» до молитов інших. Але давайте, хоч трохи, хоч ненадовго зупинимо на ній нашу увагу.

Молитва «Отче наш» старослов'янською мовою - це, мабуть, одна з небагатьох молитов, повністю зрозумілих без перекладу і це одна з її, скажімо так, практичних цінностей. Наші лінгвістичні пізнання в цьому плані досить мізерні, ми можемо навчитися читати на «незрозумілій» мові, але в реальності, ніхто з нас мову не знає так, як зазвичай знають мови. Саме тому більшості легше вловлювати текст старослов'янською російськими буквами. Для набуття  навички сприйняття мови корисно тексти слухати або читати старослов'янською. В цьому плані ми дещо схожі з нашими предками (хоча, їм було все-таки простіше), і ось чому ... Давньоруська мова - це розмовна мова всіх слов'ян. Від неї в різні часи як раз і відбрунькувалися, так звані, ізводи російської, української, білоруської, болгарської, сербської та інших слов'янських мов. Так, колись жителі Праги і жителі Новгорода могли без особливих труднощів зрозуміти один одного. Використовувана нами сьогодні в богослужіннях церковнослов'янська мова - це пізніша редакція мови старослов'янської. Вона, хоча і споріднена з давньоруською, але мова принципово інша. Старослов'янська мова - це як раз та мова, яка виникла у південних слов'ян завдяки працям учнів свв. рівноап. Кирила і Мефодія, зокрема, свт. Климента Охридського.
На ній ніхто ніколи не говорив, вона завжди була мовою церковної богословської і літургійної писемності.

В цьому плані текст «Отче наш» старослов'янською мовою набуває особливої ​​цінності, так як є свого роду «ниточкою», яка зв'язує нас з культурою і духовністю наших предків. Повний текст старослов'янською знайти нескладно, тому не варто нехтувати можливістю звернення до нього, не упускаючи і такий, начебто незначний, нюанс як читання «Отче наш» з наголосом.

Тлумачень на всі сім прохань Господньої молитви існує безліч, розглянути які, в межах невеликої публікації не можливо, тому обмежимося лише загальними зауваженнями.

Починається молитва словами звернення до нашого Бога Отця, а, як зауважує прп. Максим Сповідник, подібним чином звертатися може лише син (або дочка). Такими ми є Богу як за походженням, так і по благодаті. За проханням про пришестя Царства Господнього та реалізації волі Його, відразу йде прохання про дарування хліба насущного. Це свідчення єдності Бога і людини, істот небесних і істот земних; це свідчення того, що скріпляє воєдино матеріальну і духовну складові нашої природи, розпад якої - протиприродна трагедія, що стала в результаті гріхопадіння. Також свщмч. Кіпріан Карфагенський нагадує нам, що поняття «хліб» можна сприймати і в надприродному сенсі, адже «хлібом життя» для нас є Христос і, на відміну від звичайного хліба, який може бути надбанням усіх людей, Він - «хліб» тільки для нас, християн .

Гріх - це не просто якесь юридичне порушення закону, його взагалі ніяк не можна обмежити лише правовими категоріями. Будь-яке вчинення гріха повинно сприйматися нами як відпадання від Бога, розлука з Джерелом, з Хлібом нашого життя. Тому і покаяння є примирення з Господом. Звідси і прохання про залишення провин, є актом примирення, а умова його виконання - наша здатність прощати власних кривдників. Щодня читаючи молитву «Отче наш» ми постійно нагадуємо собі про власну гріховність, що ми і дня не можемо прожити без проступків і тим самим усуваємо самовдоволення і зарозумілість.

Важливо сказати і про те, що із згаданої трагічності розлучення душі і тіла людини гармонійно випливає прохання про не введення в спокусу і позбавлення від лукавого. Спокуса - за вдалим зауваженням прп. Максима - це закон гріха - тобто та сама причина розколу людської природи, а лукавий - джерело спокус, демон-спокусник, єдиною метою якого є згуба людини через посилення розколу, що виник. Також тут ми бачимо, що інфернальні сили, хоча і володіють власною активністю, але діють в нашому житті рівно настільки, наскільки їм дозволить Господь. Таким чином, у всьому творінні, в тому числі і в злих духів, діє Промисел Божий. Господь попускає демонам наближатися до нас, ми, в свою чергу, проявляючи вольове зусилля, шукаючи допомоги у Всевишнього, просимо позбавити нас від них, тим самим плекаємо в собі любов до Бога та наближаємося до до Нього.

Ці невеликі зауваження - лише маленька частинка тих тем, які випливають з молитви «Отче наш», тому, оглядаючи повністю текст молитви, можна і потрібно сприймати його не тільки як звернення до Бога, а й міркувати над ним. У кожного з нас є час, коли ми гуляємо в парку, їдемо в транспорті, або просто будь-яким чином перемішати з точки А в точку Б, і в цей час не варто бездумно дивитися у вікно, собі під ноги, а краще подумати над темами вічними, що, в свою чергу, допоможе відволіктися і від думок гріховних.

Опубликовано: пт, 13/11/2020 - 10:11

Статистика

Всего просмотров 117,055

Автор(ы) материала

Социальные комментарии Cackle