До лику святих зараховані два священики, один із них – зі своїми синами.

До Собору новомучеників і сповідників Церкви Руської включені імена протоієрея Павла Дернова і його синів Бориса, Григорія і Симеона, а також священика Костянтина Верецького. Рішення прийняте Священним Синодом Руської Православної Церкви на засіданні 15 жовтня 2018 року в Мінську.

Пам'ять святих відбуватиметься у дні їхньої мученицької кончини: протоієрея Павла Дернова і його синів Бориса, Григорія і Симеона – 14 (27) лютого, священика Костянтина Верецького – 10 (23) лютого.

Постановою Синоду імена священномучеників будуть повідомлені Предстоятелів Помісних Православних Церков для включення в святці.

Як зазначається у Журналах засідання, Павло Олександрович Дернов народився 12 січня (за ст.ст.) 1870 року в селі Піштань Яранського повіту Вятської губернії у родині священика. У віці 24 років успішно закінчив Казанську духовну академію зі ступенем кандидата богослов'я. З 1894 року, після прийняття священного сану, служив настоятелем Різдво-Богородичної церкви м. Єлабуги при жіночій гімназії.

У 1918 році із захопленням Єлабуги каральним загоном Е. Колчина у місті розпочався терор. Після яскравих проповідей, оголошення послання Патріарха Тихона і викриття опоганювачів храму, протоієрей Павло Дернов був представлений карателями як головний організатор повстання в Єлабузі. 12 лютого 1918 року (за ст.ст.) у його будинку відбувся обшук. Отець Павло був заарештований, вивезений до річки й розстріляний у ніч на 14 лютого.

Троє синів священика – Борис (20 років), Григорій (18 років) і Семен (17 років) – були арештовані вранці 14 лютого (27 лютого за нов.ст.), коли проводили пошуки батька. За словами очевидців, дорогою до місця страти брати Дернови привселюдно сповідували православну віру. Були розстріляні з рушниць із розривними кулями й добиті багнетами.

Костянтин Олександрович Верецький народився 3 червня (21 травня за ст.ст.) 1874 року в селі Петровському Бахмутського повіту Катеринославської губернії у сім'ї священика. Закінчив Катеринославську духовну семінарію (1892 р.), викладав Закон Божий у різних навчальних закладах. Після висвячення на священика (1911 р.) служив у Свято-Троїцькій церкві села Єйське укріплення, із 1913 року – у Всіхсвятській церкві м. Ростова-на-Дону.

З початком громадянської війни взивав до миру й попереджав паству про страшну трагедію, до якої може призвести братовбивча війна. Закликав людей триматися традицій та зберігати православну віру.

Після арешту 23 лютого 1918 року проявив твердість і мужність, не став благати про пощаду. Був убитий і кинутий солдатами під час супроводу по вулиці. Похований віруючими біля Всесвятського храму.