Настоятельниця Архангело-Михайлівського монастиря про роботу притулку для жертв домашнього насильства, що діє при обителі.

Понад 4 місяці притулок при Будинку милосердя Одеського Свято-Архангело-Михайлівського жіночого монастиря дає притулок потерпілим від насильства в сім'ї. Він виявився дуже затребуваним: з початку відкриття 23 липня 2021 року і до сьогодні десятки постраждалих жінок та дітей знайшли тут дах, захист і підтримку.

Про щоденну роботу притулку при Будинку милосердя та служіння ближньому порталу «Православная Жизнь» розповіла настоятельниця Свято-Архангело-Михайлівського жіночого монастиря Української Православної Церкви ігуменя Серафима (Шевчик).

За словами матушки Серафими, насильство в сім'ї – тема дуже болісна і, на жаль, актуальна, особливо в світі карантинних обмежень. Чоловік залякує і б'є дружину, батьки – дітей, а часом дорослі сини застосовують психологічне та фізичне насильство до стареньких.

«Буквально днями ми мали дзвінок від депутата Одеської міської ради про насильство в сім'ї: п'яні батьки б'ють доньку. Дівчинка була змушена рятуватися втечею від побоїв та погроз. Ми одразу ж відреагували та прихистили дитину в себе. Швидкість і своєчасність такої допомоги може врятувати чиєсь життя, і ми робимо це професійно, співпрацюючи з міською владою, Центром соцзахисту, правоохоронними органами. Такому насильству необхідно протистояти», – розповідає настоятельниця.

Притулок не тільки допомагає постраждалим людям набути юридичного захисту, тут вони знаходять реальну практичну допомогу, якої потребують: дах, затишок, харчування і догляд.

«Через пандемію та вимушену ізоляцію спалахи насильства в сім'ях частішають. Соціальна психологічна напруга зростає. Людина виплескує свої емоції вдома, на тих, хто ближчий, хто поруч. Трапляється так, що від насильства страждають найближчі та рідні люди», – каже матушка Серафима.

Директор Центру соціальних служб Одеської міської ради, з яким співпрацює притулок, та державний експерт з питань реформування Юлія Гайдаржи підтверджує слова настоятельниці монастиря, зазначаючи, що не лише карантин, але й війна на сході країни відбиваються на ситуації в сім'ях простих українців, рівень домашнього насильства зростає. Тому сприяння цьому питанню Церкви і, конкретно, притулку неможливо переоцінити.

«Наш Центр направив до притулку 6 жінок та 7 дітей. На жаль, непоодинокі випадки, коли доводиться надавати допомогу в разі домашнього насильства саме дітям. Поки постраждалі від насильства в сім'ї перебувають при монастирі, ми ведемо з ними комплексну роботу: це надання медичної та психологічної допомоги, юридичний супровід, різноманітні консультаційні послуги.

Крім того, після повернення постраждалих жінок та дітей у сім'ї, Центр ще 3 місяці контактує з потерпілими та відслідковує їхній стан. У разі, якщо повернення до сім'ї неможливе, на допомогу нам приходить Центр зайнятості, який підшукує офіційне місце роботи для постраждалої, іноді навіть із проживанням. Також нам допомагає Департамент освіти, коли нам необхідно влаштувати дитину в садок чи школу, щоби мати могла спокійно працювати, а завдяки місцевій охороні здоров'я ми проводимо обстеження фізичного стану сім'ї», – розповідає Юлія Гайдаржи.

Притулок при Свято-Архангело-Михайлівському монастирі також надає постраждалим дистанційну психологічну допомогу: працює лінія довіри, куди кожен може зателефонувати, отримати консультацію, допомогу, духовну пораду, як діяти в тому чи іншому випадку.

За словами ігумені Серафими, не лише неблагополучні сім'ї стають центром насильства. Є зовні цілком благополучні родини, у яких теж є насильство.

Іноді до притулку потрапляють практично цілими сім'ями. Жінки, рятуючись від побоїв та знущань чоловіка, шукають порятунку разом зі своїми дітьми. Нікому не відмовляють в обителі незалежно від віку, національності чи віросповідання, усім дають притулок і захист. Допомагають доглядати дітей, всіляко опікуються ними, грають з малюками у спеціальних ігрових кімнатах, заспокоюють.

«Роботи ще дуже багато. Це не лише протидія насильству в сім'ї, це робота над гріхом, над духовними викривленнями. Тому що все, що діється у цій площині – це наслідок гріха. Але й ми маємо молитися за таких людей, впливати на них, умовляти, спрямовувати», – розповідає матушка Серафима.

У середньому люди проводять у притулку від декількох днів до тижня. Іноді – більше. Варто зазначити, що все забезпечення притулку безкоштовне, проживання та харчування повністю здійснює монастир. Юридичним супроводом жертв насильства займаються вже міські служби.

«В Одесі у нас дуже добрі взаємини з міською владою, з обласним керівництвом. Ми багато років співпрацюємо. І тут треба сказати, що така співпраця є взаємною. До нас дослухаються, тому в нас налагоджені тісні та конструктивні взаємодії. Наше головне завдання тут – надання духовної допомоги. Ми допомагаємо людям і бачимо в цьому виконання свого духовного обов'язку», – підсумувала настоятельниця Свято-Архангело-Михайлівського жіночого монастиря.

Спілкувалася Олена Сухиніна