Місце не врятує людину і не погубить, одні лише справи рятують і гублять. 

Один міський житель сказав колись преподобному Нифонту: «Живучи в миру, неможливо врятуватися: якщо людина сам по собі побожна, то інші вводять її в спокусу. Понад те, скільки переговорів! Хто хоче бути досконалим, той повинен жити в монастирі або в пустелі».

Вислухавши це, преподобний відповів: «Чадо, місце не врятує людину і не погубить; одні лише справи рятують і гублять. Немає допомоги ні від святого сану, ні від святого місця тому, хто не виконує заповідей Божих. Саул жив серед пишноти царської – і загинув. Давид жив серед тієї ж пишноти царської – і прийняв вінець. Лот жив серед безбожних содомлян – і врятувався. А Юда перебував у лику апостолів – і успадковував пекло. Хто каже, що не можна врятуватися в миру з жінкою і дітьми, той лестить свому божевіллю і порокам. Авраам мав дружину і дітей, рабів і рабинь і безліч багатства, однак це не завадило йому придбати ім'я друга Божого.

Скільки спаслося служителів Церкви і пустиннолюбців! Скільки вельмож і воїнів! Скільки ремісників і землеробів! Скільки людей спаслося посеред галасливих столиць і безмовних пустель! Прочитай житія святих і побачиш імена угодників Божих. З іншого боку, в цих же санах і суспільних станах, в цих же місцях і в той же час загинуло безліч людей... Від царів до рабів є чада Царства Небесного, і від царів до рабів є чада погибелі. Господь в обійми Свої бере душу праведну рівно з престолу і від сохи, з вівтаря і з поля бою. Отже, чи живе хто в світі так не впадає у відчай. Згрішить – покаянням може знову наблизитися до Бога. Нехай кожен виконує чесноти свого звання, яке Бог поклав на нього, – і врятується. Навпаки, якщо хтось і піде в безмовну пустелю, але злих справ далеко від себе не залишить, той і в ній неминуче загине».

З життя старців. Притчі. Укладач Д. Гриценко