25 червня, в день пам'яті преподобного Онуфрія Великого, святкує свій день тезоіменитства Предстоятель Української Православної Церкви Блаженніший Митрополит Онуфрій. 

Святкове інтерв'ю з Предстоятелем про головне.

– Ваше Блаженство, яку головну духовну пораду ви б дали нашим читачам у день вашого тезоіменитства з позиції вашого духовного досвіду? 

– Навчитися жити в своїй душевній пустелі. У таких святих, як преподобний Онуфрій Великий, ми можемо цьому вчитися.

Господь, навчаючи нас молитися, сказав: «Ти ж, коли молишся, увійди в кліть твою (тобто в душу, в серце, всередину себе)... і помолися Отцеві тайно: і Отець твій, бачачи тайне, віддасть тобі явно» (Мф. 6:6).

Людина має робити свою душу пустелею, в якій розум людини – якщо не постійно, то час від часу – повинен жити, тобто входити туди і там творити молитву, міркувати і каятися у своїх гріхах.

Душевна пустеля – це не спустошення душі. У пустелі душі немає звірів гордині, звірів заздрості і розпусти, звірів злоби людиноненависництва, тобто пристрастей і пороків, які є духовними звірами в нашій душі і не дозволяють нам увійти туди і спокійно, в мирі помолитися Богу.

Щоб зробити свою душу такою благодатною пустелею, ми повинні працювати і боротися з собою, зі своїми немощами, гріхами, вадами. Людина, змушуючи себе йти проти гріха, іноді перемагає гріх, а іноді падає, але її спроби з Божою допомогою обов'язково увінчаються успіхом. Гріх перемагається зусиллям. Людина докладає своїх зусиль, і Господь, бачачи її наміри, дає їй благодать і силу, яка допомагає перемагати гріх.

Потрудимося і ми, дорогі брати і сестри, щоб бути переможцями своїх пристрастей і вад. Нехай наша душа стане благодатною пустелею, куди ми будемо заходити і здійснювати молитви. Вони потрібні для нашого порятунку і для порятунку всього світу. Тоді ми хоч трохи будемо схожими на преподобного Онуфрія, пам'ять якого Церква сьогодні звершує. Він сьогодні на небі разом з усіма святими стоїть перед Престолом Божим і молиться за нас. 

– Ваше Блаженство, в чому основний подвиг преподобного Онуфрія Великого, Вашого Небесного покровителя? 

– Преподобний Онуфрій відійшов до Бога, коли йому було близько сімдесяти дев'яти років від роду, але ніхто його не бачив за життя, крім преподобного Пафнутія і ще одного старця, який навчав його відлюдницького життя до відходу в пустелю. Однак пам'ять про нього зберігається досі в людських серцях. В історії людській було багато правителів, філософів, мудреців, які постійно знаходилися на вершині суспільного служіння, які щодня себе виставляли світу, заявляли про своє бачення, думки, бажання, але про них світ вже давним-давно забув, їхні портрети покриті пилом і павутиною. А преподобних, які жили в пустелі і любили Бога, молилися за всіх, світ пам'ятає і буде пам'ятати вічно, тому що «пам'ять праведного з похвалами».

Коли ми слухаємо про таке житіє, то часто собі задаємо питання: «А що ми можемо навчитися у такого святого?»

Звичайно, пустельник не може бути для нас зразком для наслідування в прямому сенсі. Такі святі даються нам для того, щоб ми дивувалися благодаті Божій. Ми не зможемо жити так, як преподобний Онуфрій Великий, але ми повинні просити допомоги святого, щоб здобути благодать Божу, яка зміцнює людину для посильних їй подвигів.

Записала Наталя Горошкова