Православна сторона була представлена ​​десятьма Помісними Церквами.

Документ під назвою «Соборність та першість у другому тисячолітті і сьогодні» підписали члени Об'єднаної комісії з богословського діалогу між Православною та Римсько-католицькою Церквами. Організована Олександрійським Патріархатом сесія відбулася з 1 по 7 червня 2023 року у місті Олександрії, Єгипет, повідомляє orthochristian.com.

Комісія працювала під керівництвом двох співголов: митрополита Писидійського Іова (Константинопольський Патріархат) та кардинала Курта Коха (Папська комісія зі сприяння християнській єдності).

Православна сторона була представлена ​​Константинопольською, Олександрійською, Єрусалимською, Грузинською, Румунською, Кіпрською, Елладською, Албанською, Польською Церквами, а також Церквою Чехії і Словаччини.

Представники решти шести Помісних Православних Церков, а саме Антіохійської, Руської, Сербської, Болгарської, Македонської, а також Церкви Америки, у пленарних засіданнях Комісії, підготовці та підписанні підсумкового документа участі не брали.

Як повідомляється, учасники православно-католицького діалогу обмінялися різними думками та внесли безліч поправок та змін до початкової редакції документа, підготовленого Координаційним комітетом на зустрічах у Бозі (Італія 2018 та 2019) та Ретимно (Крит 2022).

Потім переглянутий текст докладно обговорили та узгодили його найменування, назвавши «Соборність і першість у другому тисячолітті і ​​сьогодні». При цьому, як наголошується у комюніке, незгоду з деякими його пунктами висловила делегація Грузинського Патріархату.

У документі розглядається неспокійна історія другого тисячоліття в чотирьох періодах: з 1054 року до Флорентійського собору (1438-1439), від Реформації до XVIII століття, XIX століття, XX - XXI століть. Характеристика кожного з періодів включає огляд особливостей православної та католицької еклезіології, зокрема понять першості та соборності в Церкві.

У тексті кілька разів відверто визнається, що вчення про Церкву в сучасному католицизмі не відповідає еклезіології першого тисячоліття, тоді як Православна Церква зберегла канонічну еклезіологію.

Велика увага приділяється Критському собору 2016 року та його численним підготовчим нарадам. У цьому місці новий документ містить серйозну фактичну помилку, кажучи, що «чотири Собори Предстоятелів автокефальних Православних Церков (Константинопольський 2008 та 2014, Шамбезі 2016 та Критський 2016) привели до скликання на Криті Святого і Великого Собору Вселенським Патріархом Варфоломієм з одностайної згоди Предстоятелів Православних Церков». Фактично ж, Блаженніший Патріарх Антіохійський Іоанн X та Антіохійський Патріархат прямо не давали згоди на проведення Собору.

Охопивши більшу частину історії другого тисячоліття, документ містить 6 ключових висновків:

1. «Основні питання ускладнюють справжнє розуміння соборності та першості в Церкві. Церква не розуміється належним чином як піраміда з предстоятелем, який керує зверху, але й не розуміється належним чином як федерація самодостатніх Церков. Наше історичне дослідження соборності та першості у другому тисячолітті показало неадекватність обох цих поглядів. Так само ясно, що для римо-католиків соборність носить не просто дорадчий характер, а для православних першість — не просто почесна».

2. «Другий Ватиканський Собор відкрив нові перспективи, фундаментально витлумачивши таємницю Церкви як таємницю спілкування. Сьогодні все більші зусилля з просування соборності на всіх рівнях Римо-католицької церкви. Існує також готовність відрізняти те, що можна було б назвати патріаршим служінням папи в західній чи латинській церкві, від його первосвятительського служіння щодо спілкування всіх церков, відкриваючи нові можливості у майбутньому. У Православній Церкві соборність та першість здійснюються на всеправославному рівні, згідно з канонічною традицією, шляхом проведення святих та великих Соборів».

3. «Соборність і першість слід розглядати як взаємопов'язані, доповнюючі та нероздільні реальності з теологічної точки зору. Чисто історичних міркувань недостатньо. Церква глибоко вкорінена в таємниці Святої Трійці, і євхаристійна екклезіологія спілкування є ключем до формулювання здорового богослов'я соборності та першості».

4. «Взаємозалежність соборності та першості є фундаментальним принципом у житті Церкви. Він нерозривно пов'язаний із служінням єдності Церкви на місцевому, регіональному та вселенському рівнях. Однак принципи повинні застосовуватися в конкретних історичних умовах, і перше тисячоліття пропонує цінне керівництво для застосування щойно згаданого принципу. У нових обставинах потрібне нове і правильне застосування того ж керівного принципу».

5. «Наш Господь молився, щоб Його учні “були усі єдині” (Ін. 17:21). Принцип соборності – першість у служінні єдності має бути покликаний до задоволення нужд і потреб Церкви в наш час. Православні та римо-католики віддані пошуку шляхів подолання відчуження та розділення, що відбулися у другому тисячолітті».

6. «Спільно розмірковуючи над історією другого тисячоліття, ми визнаємо, що загальне прочитання джерел може надихнути на практику соборності та першості у майбутньому. Дотримуючись наказу Господа нашого любити один одного, як Він полюбив нас (Ін. 13:34), наш християнський обов'язок – прагнути єдності у вірі та житті».