Відповідає викладач Київської духовної академії Андрій Музольф.

Традиція використовувати гілок пальм або верби у Вербну неділю зовсім не є незаперечною та безальтернативною.

Адже, по суті, навіщо взагалі цього дня використовуються гілки вказаних дерев? Ми пам'ятаємо, що юдеї – сучасники Господа Ісуса Христа зустрічали Його, коли Він входив до Єрусалиму напередодні Своїх страждань та Розп'яття гілками пальми, чим, по-перше, визнавали царську гідність Христа, а по-друге, висловлювали свою радість від того, що нарешті прийшов довгоочікуваний Месія, Який, за уявленням юдеїв, повинен був звільнити Ізраїль від влади іноплемінників-римлян.

Але незважаючи на те, що самі юдеї обдурилися у своїх очікуваннях і панування Римської імперії не припинилося з приходом Христа, Христос-Месія все ж таки виконав Свою місію, хоч і мало хто усвідомив це.

Пришестя Христа-Месії не мало на меті звільнити іудеїв від влади Імперії-узурпатора. Його мета була значно вищою – звільнити все людство, а не тільки іудейський народ, від тієї влади, яка набагато страшніша за римську – владу диявола, гріха і смерті.

Саме тому в день Входу Господнього до Єрусалиму віруючі стоять з гілками пальм чи верби в руках і освячують їх, що символізує духовну радість усієї Церкви про те, що Христос спас Своєю жертвою все людство.

У той же час, оскільки зазначені гілки символізують саме духовну радість християн, за великим рахунком, не буде жодного гріха, якщо віруючі прийдуть до храму з гілками інших дерев. Адже Бог, за словами святих отців, дивиться не на зовнішнє, а на внутрішнє, не на обличчя, а на серце, що приходить. А отже, найбільше цього дня ми маємо переживати не про те, що знаходиться в наших руках, а про те, з яким серцем і якою душею ми приходимо до храму до Бога.