Відповідає доцент Київської духовної академії Андрій Музольф. 

Зазначена вами традиція є чистої води язичництвом. Адже, по суті, свічка не має якогось особливого сакрального значення сама по собі, а служить вираженням нашого ставлення до Бога. Відомий літургіст XV століття, святий Симеон, архієпископ Солунський, наступним чином пояснює символічне значення свічки: «чистий віск означає чистоту і нескверність людей, що його приносять. М'якість і податливість воску показують нашу готовність до послуху Богові, а горіння свічки в свою чергу символізує обоження людини, її перетворення в нову твар і очищення вогнем Божественної любові».

Схожу думку висловлює і святий праведний Іоанн Кронштадтський: «вогонь перед святими іконами нагадує нам про полум'яну любов святих до Бога, через яку вони зненавиділи світ і всі його принади, всяку неправду; нагадує нам і про те, що ми повинні служити Богу, молитися Богу полум'яним духом, чого у нас більшою частиною і немає, бо маємо серця, що охололи». І, підсумовуючи, святий зауважує: «так в храмі все повчально і немає нічого дозвільного, непотрібного». Тим самим святий отець показує, що все, що відбувається в храмі, як, наприклад, запалення свічок та інші традиції, має цілком логічне пояснення, а не якийсь магічний підтекст, при якому важливо лише механічне виконання того чи іншого ритуалу навіть в тому випадку, якщо його сенс від самої людини прихований.

Отже, якщо ми запалюємо свічки, ми робимо це не тому що так потрібно, а тому що тим самим ми хочемо проявити наші почуття до Бога, адже для Бога важливий не сам ритуал, не зовнішнє його виконання, але то серце і ті почуття, з якими людина приходить до Нього.