Слово духівника Київських духовних шкіл архімандрита Маркела (Павука). 

Преподобний Симеон Новий Богослов стверджує, що той християнин, який не зустрів Христа в цьому житті, не зустріне Його і в житті вічному.

Нині ми святкуємо Стрітення Господнє і цим самим свідчимо, що прагнемо до такої зустрічі. У того, хто щиросердно розкаюється у своїх гріхах, уважно звершує молитву в храмі та вдома, з вірою і любов'ю причащається Святих Христових Таїн, ця зустріч відбувається постійно.

На жаль, у багатьох такої зустрічі ще не сталося, і вони з великим терпінням, як праведний Симеон, чекають на неї. Комусь доводиться чекати дуже довго, бо насолода від гріхів (пристрастей) не дозволяє їм відкрити своє серце для сприйняття благодаті Божої та рішуче піти назустріч Христу. Найбільше, на що вони здатні, – це зайти по дорозі на роботу до храму й поставити свічку. Хтось ранком і ввечері не лінується прочитати молитву «Отче наш». Слава Богу й за це! Може, і така маленька їхня жертва, як лепта євангельської вдовиці, приємна Богові, й колись вони також зустрінуть Живого Христа.

У найбільш небезпечному становищі перебувають ті, хто сприймають Христа як інтелектуала-філософа і думають, що саме завдяки своїй освіченості та мудрості вони йдуть до Нього. Інші сприймають Бога як політика, полум’яного борця з несправедливістю, соціальною нерівністю. Ще більше людей, як пише святитель Димитрій Ростовський, шукають у Нього задоволення своїх матеріальних потреб, тобто йдуть до Церкви не заради Ісуса, а заради хліба куса.

Хто дозволяє у свій розум і серце увійти таким думкам, той приходить не до Христа, а до Його супротивника.

Під гіпнотичною дією ЗМІ все більше й більше людей не може і не бажає це усвідомити. Навіть нинішні ініціатори гонінь на Церкву думають, що вони тим самим служать Богові. Але Бог не може благословляти тих, хто постійно перебуває у гніві та проклинає своїх ворогів, бо Христос вчить навпаки.

Мир, любов, правда, розсудливість тоді запанують у наших серцях, коли ми не лише за назвою, а справді станемо християнами. Лише тоді, коли день свій ми будемо починати не з перегляду телевізійних новин і курсу валют, а з молитви за себе і близьких, коли кожної неділі будемо їхати не на базар чи на дачу, а до храму Божого, в нашому суспільстві і без військових миротворців запанує мир, зникне всяка несправедливість і кожен буде радий не наживатися за рахунок чужої праці, а самовіддано всім послужити.

Праведний Симеон у глибокій старості зустрів Христа, а ми за прикладом праведного Йосипа та святої Діви Марії, які на 40-й день після народження принесли своє Дитя, щоб посвятити Богу, також маємо намагатися своїх дітей якнайраніше привчати любити храм Божий і богослужіння, з 7 років каятися у своїх гріхах, а головне – вчити доброті, смиренню, справжній любові, взаємодопомозі. Тоді в наших містах і селах буде не безлад, від якого молодим людям хочеться якнайшвидше втекти за кордон, а частинка раю, що не покине нас і в житті вічному. Амінь!