Керуючий справами Української Православної Церкви митрополит Антоній (Паканич) про суть анафеми і про те, чому церква не поспішає застосовувати цей засіб до тих, що оступилися.

Церква як мати довготерпелива. Вона нікому не відрізає шлях до спасіння. Адже людина сама по собі слабка і без допомоги Божої, не може зробити нічого хорошого. А все, необхідне для спасіння, є тільки в Церкві, так влаштував Господь Бог.

Без Церкви вони свідомо загинуть, навіть якщо самі це не до кінця розуміють. І тут ми не можемо йти шляхом ненависті, адже ненависть –
це шлях ворогів Церкви, а шлях самої Церкви – Любов.

Ніхто не знає, як складуться шляхи тих, хто бореться з Церквою. Вони можуть впасти в прірву, а можуть як апостол Павло відродитися до життя нового. Тому так важливо не піти за такими людськими і земними почуттями, як помста.

Коли ми вимагаємо анафем і проклять, це означає, що ми самі багато в чому схильні до пристрастей. Тому що ніякий істинний християнин, не стане бажати зла навіть грішнику. Адже Церква не суддя. Суддя – один Бог. І кожен відповідатиме перед Богом за свої дії.

У цій ситуації дуже важливо давати тим хто впав ще один, а, можливо, і не один, шанс. І ми знаємо конкретні випадки каяття. Тут як ніколи важливі терпіння і розсудливість.

Але, звичайно, якщо людина в своєму відступництві зайшла занадто далеко, тоді Церква може лише засвідчити, що дана людина з нею більш ніяк не пов'язана і зрадити її долю в руки Божі. Це і є суть анафеми.

Записала Наталя Горошкова