Історія має властивість циклічно повторюватися, та не всі готові засвоїти її гіркі уроки. 

Передостання неділя перед Різдвом Христовим називається Неділею праотців, так як присвячена спогадам про тих людей, які безпосередньо брали участь у підготовці людства до прийняття Спасителя. Кожен раз в цей день християнам пропонується притча про званих на вечерю (Лк. 14:16-24).

Кому не подобається, коли інші люди, особливо з числа начальства, нас виділяють, хвалять, заохочують, дарують подарунки і тим більше кличуть до себе в гості? Мало хто скаже, що він до цього байдужий. Однак в пропонованій нам для повчання притчі описується зовсім інша реакція на запрошення. Звані відмовляються, посилаючись на свою зайнятість. Один каже, що він купив поле і треба на нього подивитися; інший пояснює, що він придбав волів, яких треба випробувати; третій посилається на те, що він одружився, а тому не може прийти.

Хто ж влаштував бенкет і що за люди, які не захотіли в ньому брати участь?

Згідно з вченням святих отців, притча алегорично вказує на Самого Господа, Творця неба і землі. Кликані на бенкет – це в першу чергу юдеї, яким через Мойсея був даний Божий Закон. У їхньому середовищі належало народитися Спасителю світу Христу. Проте через свою гординю, заздрості і жорстокосердя вони вбили його, чим відкинули запрошення брати участь у бенкеті віри, вечері любові.

Замість юдеїв бенкет наповнився хворими, увічними, сліпими, тобто язичниками, людьми, які мали хибне уявлення про Бога, але усвідомили свою неправоту і велику недостойність, відгукнулися на заклик Христа до покаяння, відкинули своє нечестя і нині складають Святу Православну Церкву Христову.

Історія має властивість циклічно повторюватися, та не всі готові засвоїти її гіркі уроки. Як тоді не всі відгукнулися на заклик Христа до покаяння і не захотіли брати участь у вечері любові, так і зараз тих людей, які беруть участь в богослужінні і намагаються виконувати заповіді Божі, не так багато. Причини відкидання запрошення можуть бути різними.

В притчі сказано, що хтось купив поле і хоче подивитися на нього. Під цим полем можна розуміти широке поле діяльності, яке відкривається перед кожною людиною, якщо вона не ледача і готова самовіддано працювати. Але, на жаль, місце для Бога тут знаходиться не завжди. Молитва, а тим більше відвідування храму, вважається лише марною тратою часу.

Інший купив волів і бажає їх випробувати. Це може вказувати на спокусу фізичною силою або особливими талантами, коли здається, що ти можеш все і весь світ скоро буде у твоїх ніг. Якщо немає талантів, в хід йдуть інтриги, підкуп, спокуса, обман, насильство і т. д. Такій людині досить непросто змиритися і визнати над собою владу Бога.

Той, хто одружився і не може прийти на бенкет, понад усе ставить плотські задоволення, а на відносини з Богом у нього зовсім не вистачає часу. Щоб не виглядати нерозумними людьми і не втратити репутацію, вони, як люблять заявляти артисти, кажуть, що у них з Господом суто особисті інтимні стосунки. Інші сміливо стверджують, що у них Бог в душі, а тому їм не потрібні ніякі посередники.

А хто ж ті, кого слуги зібрали по дорогах і закутках? Можливо, це люди, які знаходяться лише на шляху до Бога, а тому через своє маловір'я сумніваються, коливаються, засуджують священнослужителів і потрапляють в розколи і секти. Господь готовий прийняти і таких, аби вони відгукнулися на заклик вірних слуг Спасителя – єпископів і священиків –  і захотіли стати причасниками вечері любові.

Серед праотців, яких ми нині згадуємо, – святий пророк Даниїл і три благочестивих отроки Ананія, Азарія та Мисаїл, які не захотіли принести жертву ідолам і були кинуті у вогняну піч, але були врятовані за своє благочестиве постницьке життя Ангелом. А до пророка Даниїла навіть не доторкнулися голодні леви, до яких він був кинутий у глибокий рів за противлення ідолопоклонству.

Нині багато людей налякані й розгублені у зв'язку з ініціативою влади легалізації розкольників, а по суті – насадження нового ідолопоклонства у вигляді культу нації. Але приклад праотців показує, що якщо ми будемо вести благочестиве богоугодне життя, то ніхто, як би він не намагався прикриватися красивими патріотичними і національними ідеями, не зможе заподіяти нам ніякого зла. Головне – бути з Богом, і тоді все земне, лякаюче нас через наше маловір'я і малодушність, розсіється, як ранковий туман на сонці. Амінь!

Духівник Київських духовних шкіл архімандрит Маркелл (Павук)