Без покаяння віра мертва й недієва

Слово духівника Київських духовних шкіл архімандрита Маркела (Павука). 

Як ми почули нині зі Святого Євангелія, перед виходом Спасителя на проповідь перед народом постав святий пророк Іоанн (Мк. 1:1–7). Сказано, що він вів суворий, аскетичний спосіб життя, був одягнутий в одежу з верблюжої шерсті та їв акриди й дикий мед. Він хрестив тих, хто приходив до нього на річку Йордан, і закликав усіх до покаяння, закликав випрямити свій життєвий шлях, тобто уникати лукавства та неправди. Бо лише так людина може зустрітися з Христом Спасителем. Поки вона перебуває в темряві неправди, їй Ісус не потрібний. Святитель Феофан Затворник звертає особливу увагу на те, що віра народжується від покаяння. Відповідно, покаяння є лише там, де живе  справжня віра. Без покаяння віра стає мертвою, недієвою.

Повсякчас лукавий дух робить усе для того, щоб відучити людей від покаяння і так убити в них віру. По-перше, це робиться через сіяння недовіри до Церкви та її служителів. Хоча, правда, буває й таке, що ми, священники, самі через свій неблагочестивий спосіб життя відвертаємо людей від віри. По-друге, виникають нові релігійні течії, де регулярне покаяння або необов’язкове, як наприклад, у протестантів, або має лише юридичний характер, як у католиків. По-третє, місце священиків у секулярному нецерковному світі нині активно займають світські психологи.

Як наслідок людина не схильна розгледіти в собі якісь недоліки, ба більше – бачити свої гріхи. Їх їй легше побачити в інших людях, а не в собі.

Здебільшого лише дуже важкі втрати (смерть рідних, тяжкі захворювання) можуть підштовхнути людину до покаяння та пробудити віру.

Порівняно легко налаштувати на покаяння в дитячому віці, коли розум ще не затьмарений різними недобрими звичками і пристрастями. Однак у всі часи, а особливо тепер, усе робиться для того, щоб не допускати в школах викладання основ християнського віровчення. До того ж часто самі родичі не вміють і не знають, як правильно передати їх дітям. А тому більшість дітей, які раніше охоче ходили до Церкви, підростаючи, втрачають віру в Бога.

Є ще один дуже дієвий спосіб пробудити віру в людях, на який вказує святий пророк Іоанн. Він каже: «Слідом за мною іде сильніший за мене, Якому я не достойний, нахилившись, розв’язати ремінця Його сандалів. Я хрестив вас водою, а Він буде хрестити вас Духом Святим» (Мк. 1:7–8). Так, саме благодать Святого Духа може розбудити від гріховного сну найчерствішу душу. Ніщо, жодні слова не можуть переконати інших у правоті нашої віри, у тому, що лише в Православній Церкві є спасіння, поки їхнього серця не торкнеться благодать Святого Духа.

Тому, дорогі браття й сестри, що б ми не робили, передусім намагаймося, щоб наші душу й тіло просвітила благодать Святого Духа. Тоді й без наших слів, а лише відчуваючи благодать, люди знаходитимуть у своєму серці віру, яка спонукатиме їх до покаяння, переміни способу життя з гріховного на благочестивий.

Де знайти джерела благодаті? Вони там, де є уважна зосереджена молитва, де є бажання боротися з гріхом і жити по совісті, де вміють добро творити таємно, не меркантильно, а безкорисливо; де вміють не гніватися, а прощати. Амінь!

Социальные комментарии Cackle