«...Життя людини не залежить від достатку...» (Лк. 12:15).

«Як це не залежить? Та багатство – синонім класного життя!» – очікувана обурена репліка сучасника на вічні слова Христа, сказані Ним два тисячоліття тому. Дійсно, адептам культу золотого тільця, здається, є чим парирувати: гроші дають можливості, в тому числі і доступ до якісної медицини, дозволяють поліпшити житлові умови, відгородитися від ряду проблем, додають позитивних емоцій... гроші, як твердо переконані в наш час, дозволяють купити життя, таке, яким його бажає бачити людина. Але чи можна назвати життям короткий відрізок часу довжиною в кілька десятиліть, який може різко обірватися з незалежних від людини обставин?

Фізичне безсмертя не купується. А якість життя в іншому світі заробляється зовсім іншими інструментами, ніж злато і срібло з дорогим вбранням. Розглянемо тривіальний приклад: активний і здоровий чоловік добре заробляє, управляє солідними активами, «піднімається» вгору по сходах добробуту, а потім в один прекрасний день, не досягнувши 40-50 років, просто не прокидається одного ранку в своєму ліжку. Таких історій чимало. Є історії мільярдерів, які проживають набагато довше, але потім раптом з невідомих більшості причин приймають рішення про самостійний відхід з життя. Народні маси вражені: все ж було у людини, навіщо наближати те, що і так неминуче? Жив би та насолоджувався заробленим «щастям»…

А тепер подивимося на реальних довгожителів планети. Так, вони можуть бути і серед наших дідусів-бабусь, адже до 90-100 років в наші дні доживають не багато. І треба відзначити, найчастіше ці люди прожили життя відносно скромне. І якщо повернутися до рекордсменів – це майже завжди представники архаїчних товариств, які дотягнули до граничної позначки тривалості життя десь в бідному селі, яке загубилося в горах, в глибинах або на околиці країни. Але суть слів Христа, звичайно, про інше: земне життя кожної людини зупиняє Бог. І саме тоді, коли це вважатиме за потрібне Він.

Тому ставити знак рівності між хорошим життям і багатством – помилка. Справа в тому, що в пошуках щастя (без різниці, який сенс для кожного з нас буде ховатися за цим словом) людина вільно чи мимоволі кидає всі внутрішні ресурси на те, що обрала собі за ідеал і головну цінність. Життя християнина – боротьба за увагу. На чому фокусується людина, то і задає вектор її руху і точку докладання зусиль. Іншими словами, прагнення до багатства робить головним в житті людини гроші. Так люди мимоволі створюють собі ідол, якому служать вірою і правдою. Природно, вибір особистого бога накладає свій відбиток на душу. Постійно здійснюючи постріли по цілі земного багатства, людина робить промах в довгостроковій перспективі, ігноруючи прагнення до мети збирання багатства вічного. Її цілком займає любостяжання, тобто маніакальне прагнення до заробітку грошей і придбання матеріальних благ.

Служіння ідолу золота і срібла висмоктує з людини ті сили, які їй необхідні для праць з порятунку душі. У наш час дуже помітно: люди скаржаться на те, що немає сил на духовне життя. І це зовсім не ті, кого прийнято називати багатіями. Але весь лад сучасності, з її гонкою за грошима, чітко показує, як спотворює культ золотого тільця людину. Немає сил молитися, немає сил йти в храм у вихідний день, немає сил на духовну самоосвіту, немає сил ні на що добре... світ просто не буде змінюватися на краще, поки кожен з нас не почне змінювати своє персональне життя.

Що ж робити? Довіритися Богу. Усвідомити, що центр і мета нашого життя є Він. Вдатися до найпотужнішої зброї-молитви – і попросити Господа допомогти нам змінити життя, послати нам і нашим близьким все необхідне. Ми бідні? Приймемо це як випробування, можливо, тимчасове, не опускаючи рук і продовжуючи життя з молитвою і вірою. Ми багаті? Згадаймо стару мудрість про те, що грошей багатієві дав Бог, щоб він жив сам і допомагав тим, хто поруч, не вважаючи себе винятковим і не служачи своєму багатству. Наш Отець знає, в чому ми маємо потребу, і обов'язково вгамує наші спрагу і голод в цих ресурсах. Шукайте перш Царства Небесного, говорить Господь, і все необхідне докладеться до нашого життя.

Володимир Басенков