Потрібно працювати над собою, тому що любиш Христа, а не для задоволення своїх егоїстичних потреб.

Потрібно працювати над собою з надією. Трудитися над собою, тому що любиш Христа, а не для задоволення своїх егоїстичних потреб, вірячи в те, що тепер маєш право на спасіння.

Щоб ти не робив, Господь не спасає тому, що ти береш на себе подвиг. Він тебе спасає абсолютно даром.

Ти скажеш: «Навіщо тоді мені брати на себе подвиг?». Якщо ти не хочеш, то не потрібно, тобто не потрібно насильно примушувати себе до цього. «Але тоді навіщо мені все це робити, якщо я спасаюся даром?». Ти все це робиш через радість, через подяку, кажучи про себе: «Зроблю і я для Тебе щось, мій Господи. Візьму участь у цьому і я, докладаючи хоч якийсь тілесний труд».

Як тобі це пояснити? Наприклад, ти мені прислав одну книгу з Кіпру. І написав на посилці: «Для того отця, який говорить проповіді». Добре. Чому ти так зробив? Вілповідаш: «Тому що я тебе люблю, отче». Я знаю, що ти мене любиш. Якби ти мені не прислав, хіба б не любив? «Так, але я хотів зробити щось для тебе». Ось тобі і відповідь.

Так роби і в усьому іншому. Хочеш висловити свою любов до іншої людини, наприклад, своєї дружини. Купуєш їй квіти і даруєш або ж ще щось, але це не означає, що якщо не подаруєш, то не любиш. Однак саме цей рух щось собою показує, я це маю на увазі.

Один чоловік мені каже: «Я люблю Бога, але сплю по неділях». Але як же ти Його любиш? Господь любить тебе і показав це. Як показав? Був розіп'ятий на Хресті. Для тебе. І каже тобі: «Дитя моє, я люблю тебе до смерті. Я люблю тебе до крові. Ти любиш мене?» - «Так, я люблю Тебе» - «Де ж ти тоді? Коли Я приношу Себе в жертву за вірних на Божественній Літургії і на Святому Престолі знаходиться Моє Тіло і Моя Кров, ти розумієш, що Я там? » - запитує Христос. «Так, я розумію це» - «І що ти робиш?» - «Ні, я не можу прийти, тому що сплю».
Якщо ти розумієш, що на Літургії причащаються Тіла і Крові Господньої, і ще кажеш: «Нічого страшного, я сонний, краще посплю, у мене багато роботи, я дуже втомився, все це добре, що ви, отче, говорите, але у нас свої турботи». Ну добре. «Гарного вам дня!».

Один мій друг на Святій Горі, старець уже, це говорить, коли бачить, що не вдасться знайти спільної мови. «Добре. Гарного вам дня! Радійте». Ми не в змозі домовитися. Напевно, ще не настав час, щоб ти усвідомив, що жертва Христа невимовна.

Велика справа - бути свідомими того, що відбувається на Божественній Літургії. Якщо я це відчуваю, то не піду формально, щоб добре провести свій час або тому що я грек і живу в прекрасній Греції і мене так навчили.

Ми знаємо багато чого з наших традицій, але оскільки деякі речі були язичницькими, магічними і грішними, то від них відмовилися. Що значить «так ми навчені» ? Якщо щось неправильно, то повинні розучитися. Ми не робимо щось просто за звичкою, тому що так нас навчили. Ми це робимо, тому це воно має сенс і зміст.

І з цієї ж причини, що ми не розуміємо сенс або не хочемо його зрозуміти, це нас не турбує, ми дійшли до того, що великі речі стали типовою обов'язком, формальною справою: «Повинен піти в храм». Ти не повинен піти в храм! Це питання любові.

Повинен? Хтось колись говорив будь-якій матері, що вона повинна любити свою дитину? Знову тобі відповім словами старця зі Святої Гори: «Гарного вам дня!» «Люблю свою дитину, тому що хочу це робити. Тому що це моя дитина. Тому що бачу її. Тому що маю до неї відношення. Люблю її, цілу і обіймаю. Ти не повинен мені говорити, що я повинна любити свою дитину. Це я сама відчуваю».

У цьому полягає правильна Літургія наших відносин з Христом і Церквою.

З книги о. Андрія (Конаноса) «Любов назавжди»

Переклад з новогрецької Сергія Рудька