Проблему, що виникла в Україні, може вирішити Всеправославний Синаксис або Собор, йдеться у посланні Патріарху Варфоломію.

Албанська Православна Церква відмовляється визнати створену в Україні «нову церкву» й закликає Константинопольський Патріархат якомога швидше скликати Всеправославний Синаксис або Собор, щоб запобігти загрозі розколу в світовому Православ'ї.

Про це йдеться у Посланні Блаженнішого Архієпископа Тиранського і всієї Албанії Анастасія, направленому Константинопольському Патріарху Варфоломію за дорученням Священного Синоду Албанської Православної Церкви.

У документі, оприлюдненому 7 березня 2019 року, відзначається незаконність єпископської хіротонії «митрополита» Єпіфанія та інших «ієрархів» «Православної церкви України», оскільки вони були здійснені відданим анафемі Філаретом.

У листі констатується, що замість примирення й об'єднання православних християн України зі створенням ПЦУ «виникла небезпека руйнування єдності всього всесвітнього Православ’я».

«Ситуація, що склалася, вимагає нових підходів і натхненних ідей для забезпечення миру в Україні і особливо для збереження єдності Православ’я. У цьому відношенні ми твердо віримо, що рішення проблеми полягає в тому, щоб вдатися до соборності у Святому Дусі», – підкреслюється у посланні.

Нижче текст документа наводиться повністю.

Послання
Архієпископа Анастасія Тиранского і всієї Албанії
Патріарху Константинопольському Варфоломію
від 14 січня 2019 року

Всесвятіший і Божественніший Архієпископ Константинополя – Нового Риму і Вселенський Патріарх, у Христі пребагато возлюблений брате і співслужитель нашого смирення, кир Варфоломіє! Вітаючи у Господі Вашу Божественну Всесвятість, найсолодшим чином звертаємося до Вас!

«Христе Боже, що з’явився нам і світ просвітив» та просвітить думки, рішення і дії всіх православних, направляючи в Новому Році Свою Церкву, «яку здобував Своєю чесною кров’ю», на шлях миру.

Зібравшись 4 січня цього року на Синод, ми уважно ознайомилися з листом Вашої Божественної Всесвятості від 24 грудня 2018 року і з усією можливою ретельністю досліджували питання про надання автокефалії Православної Церкви в Україні. З щирою повагою і сповненою любові відвагою, як і завжди, викладаємо коротко судження Албанської Церкви, особливо щодо дій Святого Духа.

Вже відома наша критика на адресу Руської Церкви за відмову брати участь у Святому і Великому Соборі Православної Церкви на Криті. Також ми критикували Руську Церкву за поспішне рішення про розрив Євхаристійного спілкування зі Вселенським Патріархатом. Зокрема, в нашому листі до Святішого Патріарха Московського Кирила ми писали: «Рішення ієрархії Руської Церкви не можуть позбавити дійсності дії Святого Духа в православних храмах юрисдикції Вселенського Патріархату. Неможливо для нас погодитися з такими рішеннями. Божественна Євхаристія – Таїнство незбагненне за своєю святістю та унікальне за своїм значенням, має залишатися вище церковних чвар».

Ті ж скорбота і болісне занепокоєння про збереження єдності Православної Церкви змушує нас висловити ґрунтовні сумніви щодо визнання заднім числом дійсними хіротоній, здійснених виверженою із сану, відлученою і підданою анафемі особою. Ми говоримо про дії пана Філарета Денисенка (головного зачинателя української церковної кризи). Обставини його життя широко відомі. Він був висвячений на єпископа Московського Патріархату в 1962 р., був головою Відділу зовнішніх церковних зв’язків і Митрополитом Київським. У 1991 р. він почав просити автокефалію, однак не у Вселенського Патріархату, а у своєї тодішньої «Матері-Церкви» – Московського Патріархату. У 1992 р. він був позбавлений влади, в 1997 р. відлучений і підданий анафемі Руською Церквою – органічною частиною Єдиної, Святої Соборної і Апостольської Церкви, – причому дії ці були визнані всіма Автокефальними Православними Церквами.

Весь той час, поки пан Філарет був позбавлений влади і підданий анафемі, він здійснював неканонічні чинопослідування, які не були дійсними Таїнствами.

Тому і вчинені ним хіротонії є недійсними, порожніми, позбавленими Божественної Благодаті і дії Святого Духа.

Серед інших – і хіротонії послідовно в диякона, пресвітера і, нарешті, в єпископа його секретаря Сергія Думенка, нині митрополита Епіфанія. У Вашому листі від 24 грудня сказано: «Ми відновили їх в належні їм єпископські і ієрейські ступені». Однак нас хвилює питання: до якої міри вчинені паном Філаретом хіротонії, в той час як він був позбавлений влади і підданий анафемі, отримали заднім числом без канонічної хіротонії дійсність у Святому Дусі і справжню печатку апостольського спадкоємства?

Всеправославно визнається в якості основного еклезіологічного принципу, що хіротонії єретиків і схизматиків, а особливо – вивержених із сану і відлучених, як «таїнства», звершені поза Церквою, є недійсними. Цей основний принцип нерозривно пов’язаний із Православним вченням про Святого Духа і становить непорушну основу апостольського спадкоємства православних єпископів. Ми переконані, що цим принципом неприпустимо нехтувати.

Нам складно зрозуміти, яким чином недійсне і пусте «згідно ікономії» стає духоносним, яким чином дії, які представляли собою явну хулу на Святого Духа (як, наприклад, заклик Святого Духа тоді відлученим і позбавленим влади паном Філаретом: «Божественная благодать, всегда немощная врачующи и оскудевающая восполняющи, проручествует благоговейнейшаго… помолимся убо о нем, да приидет на него благодать Всесвятаго Духа») визнаються заднім числом «згідно ікономії».

Нарешті, нам відомо, що обрання на так званому Об’єднавчому Соборі нового предстоятеля Церкви України було результатом наполегливості все того ж пана Філарета, зараз, що важливо, іменованого в Україні «Святішим Почесним Патріархом Київським і всієї Руси-України».

У зв’язку з усім вищесказаним для нас залишається питанням включення митр. Епіфанія в Священні Диптихи.

Шукане примирення серед православних українців, які перенесли в минулому гоніння від безбожної влади, досі не досягнуто. Сотні тисяч православних вірних, які перебувають під омофором Блаженнішого Митрополита Онуфрія (за статистикою, на січень 2018 р. у них було 12069 парафій, 90 архієреїв, 12283 клірика, 251 монастир і 4412 ченців), відмовилися брати участь в процесі надання автокефалії; більше того, розірвали євхаристійне спілкування зі Вселенським Патріархатом. У минулому церковна повнота тих країн, яким надавалася автокефалія – ​​Сербії, Румунії, Болгарії, Грузії, Польщі, Албанії, Чехії та Словаччини, – була єдиною.

Ми глибоко сумуємо, що виправдалися наші побоювання, які ми неодноразово висловлювали під час зустрічі з представниками Вселенського Патріархату (липень 2018 р.) і під час нашої з Вами особистої бесіди на Криті (жовтень 2018 р.). Замість примирення і об’єднання православних християн України ми бачимо, що виникла небезпека руйнування єдності всього всесвітнього Православ’я.

Припущення, ніби нинішні потрясіння і явне розділення триватимуть недовго, і всі Автокефальні Православні Церкви врешті-решт схвалять подію з точки зору будь-якої людини, яка знає історію церковних розділень і стійкість релігійного фанатизму, можуть бути визнані тільки безпідставними оцінками. Заспокійливі припущення деяких, що це станеться… в майбутньому віці, особливо цинічні. Серйозні рани, які отримали в результаті… відходу, не лікуються з часом. Зазвичай вони тільки розширюються і стають ще гіршими.

Ситуація, що склалася, вимагає нових підходів і натхненних ідей для забезпечення миру в Україні і особливо для збереження єдності Православ’я. У цьому відношенні ми твердо віримо, що рішення проблеми полягає в тому, щоб вдатися до соборності у Святому Дусі, як і було чітко сказано і підкреслено на Криті: «Православна Церква висловлює свою єдність і кафоличність шляхом Собору. Соборність проникає всю її організацію, спосіб прийняття рішень і визначає її шлях».

Ми не полишаємо думки, що найціннішим досягненням православних в останні десятиліття були Всеправославні Синаксиси Предстоятелів і Святий і Великий Собор Православної Церкви за участю Вселенського Патріархату і Вашої Божественної Всесвятості.

Отже, сповнившись соборного духу Святого Великого Собору, Албанська Православна Автокефальна Церква надсилає полум’яний заклик, щоб Вселенський Патріархат, виконуючи свою виняткову прерогативу координувати Православні Церкви, скликав якомога швидше Всеправославний Синаксис або Собор, щоб запобігти загрозливої нам небезпеки болючої схизми, яка може пошкодити переконливості і цінності свідчення Православ’я в сучасному світі.

Від щирого серця молимося і смиренно благаємо, щоб Бог-Трійця направив наші стопи на шлях збереження єдності Православ’я. Бог же надії нехай вас наповнить усякою радістю й миром у вірі, щоб Ви, силою Духа Святого, збагатились надією (Рим. 15: 13).

Вітаємо Вас святим лобзанням і перебуваємо з усілякою любов’ю і глибокою повагою у Христі, що з’явився і світ просвітив.

Джерело: Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ. Переклад з грецької Петра Пашкова

Текст послання в оригіналі: Orthodoxalbania.net