У свято святого апостола Іоанна Богослова митрополит Антоній (Паканич) розповів про сенс головних слів улюбленого учня Христа.

Ми всі хворі, бо не маємо в серці досконалої любові. Але наша хвороба виліковна милістю Божою. Життя нам дане, щоб зцілитися від недуги нелюбові і пізнати, кожному в міру особистих можливостей, силу справжньої любові, що наближає душу до вічності.

«Ми пізнали й увірували в ту любов, що Бог її має до нас. Бог є любов, і хто пробуває в любові, пробуває той в Бозі, і в нім Бог пробуває! Любов удосконалюється з нами так, що ми маємо відвагу на день судний, бо який Він, такі й ми на цім світі. Страху немає в любові, але досконала любов проганяє страх геть, бо страх має муку. Хто ж боїться, той не досконалий в любові» (1 Ін. 4:16–18).

Ці 5 фраз можуть зцілити всякого, який прийняв їх. 

«Ми пізнали й увірували в ту любов, що Бог її має до нас»

Немає нічого сильніше Божественної любові. Божественна любов – зцілююча сила, що перетворює, оживляє і рятує. Вона включає в себе всі євангельські чесноти, всі божественні сили Христа. Вона альфа і омега нашого життя, ми з'явилися завдяки їй і підемо у вічність, злившись з її нескінченним потоком.

Розвиваючи в собі ті чи інші чесноти, удосконалюючись в праведності, ми ростимо любов в своєму серці. Чим більше наша любов, тим тісніше ми будемо переплетені з Божественним потоком. 

«Бог є любов, і хто пробуває в любові, пробуває той в Бозі, і в нім Бог пробуває»

Бог заповнює Свій сосуд Собою, наповнює його Святим Духом – і людина стає з Богом одним цілим, нероздільним ні смертю, ні часом.

І тут відбувається чудове: той, хто перебуває в Бозі починає бачити і відчувати все так, як бачить Бог. Він вже не засуджує, не бреше, не обмовляє, не радіє неправді, а радіє правді і чистоті, милосердствує і співчуває.

Той, хто перебуває в Бозі смиренно несе свій хрест, але не сам несе, не падає під його вагою, а несе, підтримуваний силою Божою. Бог зміцнює на кожному кроці і дає необхідні сили.

«Любов удосконалюється з нами так, що ми маємо відвагу на день судний, бо який Він, такі й ми на цім світі»

Перебуваючи постійно перед Богом, порівнюючи з Ним всі свої помисли, ми поступово вчимося чинити по любові, діяти згідно Його волі. І це величезна свобода, що дає щастя і підводить до блаженства. Можна абсолютно не переживати, що про тебе подумають інші, як оцінять твої дії: засудять або схвалять. Головне – ми чесні перед Богом, ми соробітники разом з Ним добра і краси, і нам достатньо, що Він знає наші наміри, бачить наші думки, чує наші молитви. Реакція інших нам не важлива.

«Страху немає в любові, але досконала любов проганяє страх геть, бо страх має муку»

Бог, Який є любов, є страшним для тих, хто цурається Його.

Тому, хто прагне до Бога не страшні ніякі напасті і хвороби. Він зцілюється своєю вірою: всі рани, душевні і фізичні, лікуються як єлеєм Його теплом і турботою, а вони невичерпні. Ми просто не користуємося Божою любов'ю, ігноруємо її, сподіваємося тільки на себе, не дозволяємо Йому діяти в нашому житті, не доставляємо Йому радості спілкування з нашою душею, прибираємо Його всесильну, втішаючу руку.  Життя без Бога і є мука.

«Хто ж боїться, той не досконалий в любові»

Хто має досконалу любов, той не падає. Будь-яке падіння в Бозі – це духовний підйом. Падають лише маловірні, що не досягли Його любові.  Любов не знає страху і міри.

«Возлюби Його, як зобов'язаний ти любити Його, і не за те, що дасть тобі в майбутньому, але за те, що отримали ми в справжньому світі, створеному заради нас. О, як дивно милосердя Боже! О, як дивовижна благодать Бога і Творця нашого! Яка сила тяжіє на все! Яка безмірна добрість, за якою Він єство нас, грішних, знову доводить до відтворення!»- повчає прп. Ісаак Сирин.

Записала Наталя Горошкова