У Києві відбувся форум «Афон і слов’янський світ». Про підсумки конференцї та враження від Афону — архімандрит Пафнутій, прес-секретар Блаженнішого Митрополита Онуфрія для порталу PravLife.

Із ласки Божої у Києво-Печерській Лаврі на свято Вознесіння Господнього розпочалась, а 23 травня закінчилась міжнародна конференція, присвячена 1000-літтю давньоруського чернецтва на Афоні.

Звучали серйозні доповіді, підіймались питання з історії Святої Гори Афон та 1000-літньої присутності на ній монахів Київської Русі, обговорювались актуальні проблеми сучасного чернецтва, на яке неухильно насуває світова цивілізація, і, здається, тільки на Афоні можна від неї сховатись. Теоретично — так, проте найціннішими висновками та здобутками цієї конференції є духовна консолідація та постійний кропіткий труд кожного монаха, кожного християнина, котрий шанує афонські традиції і намагається дотримуватись їх у своєму повсякденному житті, далеко від Святої Гори. І в кожного своє відкриття Афону — дозвольте відкрити вам, дорогі брати і сестри, своє перше враження, своє перше бачення та захоплення цією святинею.

Відбулось воно з десяток років тому, проте ті перші враження виявились найсильнішими, вони ж лягли в основу книги подорожніх нарисів «Між столицями столиця», яка готується до друку в видавництві Києво-Печерської Лаври і розповість про православні святині та духовні зв’язки нашої древньої столиці — Києва — зі столицями князівств, королівств та імперій, куди свого часу входила Україна, або ж перебувала в зоні їхнього впливу. І Афону, як складовій частині могутнього колись християнського царства Візантії, у книзі відводиться почесне місце.

Афон. Малюнок Олександра Столярова

Святитель Миколай Сербський так писав про Афон: «Свята Гора — це царство без корони, держав без війська, земля без жінки, багатство без грошей, мудрість без школи, кухня без м’яса, молитва без перерви, зв’язок із Небом нерозривний, похвала Христа без утоми, смерть без жалю». Тепер я згадую і повністю віддаю належне глибині думки свт. Миколая Сербського, але тоді, вперше відвідавши Афону, я самостійно зробив єдине, але головне визначення, до якого зводяться практично всі враження усіх паломників на Афон: відчуття Неба на землі.

На той час Блаженніший Митрополит Онуфрій ще очолював Чернівецько-Буковинську кафедру, а я ніс чернечий послух у Китаївській пустині. Щоосені, провідуючи батьків на Буковині, я зустрічався зі священиками та монахами в буковинських монастирях, і однією з улюблених розмов у перерві між службами були спогади про поїздки на Афон із владикою. «А владика бере тебе з собою?», «А кого владика цього разу відвезе в Пантелеймонівський монастир?» — всі знали, що владика Онуфрій щороку восени відвідує Святу Гору, привозить святогірцям гостинці та часто залишає когось із буковинських монахів чи послушників на Афоні. Звісно, якщо вони самі цього просять.

Залишатись на Афоні я не збирався, мене цілком задовольняв наш «київський Афон», як тепер називають Китаївську пустинь через її віддалене розташування, гори, печери і озера, які створюють такий собі «полегшений» Афон в мініатюрі. Але справжній Афон побачити я мріяв давно, тому попросив у владики Онуфрія, щоб він узяв мене з собою в чергову осінню поїздку. Владика з радістю благословив — мені легко відкрили шенгенську візу, при тому, що це була перша віза в новому закордонному паспорті, мене легко відпустив намісник, мені легко їхалось у мікроавтобусі дві доби через усю Румунію, Болгарію і північ Греції. Мені було легко і радісно, бо я їхав на Афон!»

Прп. Антоній Печерський на Афоні. Малюнок Олександра Столярова

А далі — розповіді про афонські монастирі, про святині та братію, про наших преподобного Антонія Печерського та Паїсія Величковського, котрі й привезли на Київську Русь дух святогірського братства. Відрадно було слухати тепер виступи учасників цієї конференції, адже благодать Святої Гори має здатність поширюватись через усіх, хто звільняє для неї місце у своєму серці. Зробимо ж це і ми, дорогі брати і сестри. І якщо не в кожного є можливість здійснити особисто паломництво на Афон — хто ж заважає нам очистити своє серце від усього зайвого та непотрібного, що перешкоджає Божественній благодаті, незмінному свідченню та причаснику тисячолітніх афонських чернечих традицій якомога довше залишатись у ньому?