Минула субота ознаменувалася вірусним поширенням в православному сегменті інтернету повідомлення про нібито явлення Богородиці на Афоні, яке супроводжувалося дивною рекомендацією: зобразити пальцем, змоченим у оливкове масло, хрест на зовнішній стороні дверей.

Православна спільнота, як і слід було очікувати, відреагувало досить по-різному: одні кинулися малювати хрести олією, в той час як інші засумнівалися. А засумніватися було в чому.

Перш за все, порада позначити хрестоподібно двері з'явилася на дуже цікавому тлі: пандемія COVID-19, повсюдні труднощі зі здійсненням богослужінь, суто молитва про подолання хвороби на Афоні... Одним словом, перелік подій, здатний викликати і напругу, і занепокоєння. І ось на цьому тлі з'являється рекомендація: робіть маслом зображення хреста на дверях – і вас, що називається, мине. Начебто все логічно. Чи не так? Не так.

У християнському розумінні хвороба – це відвідування Боже. І, незважаючи на те, для чого конкретно Бог відвідує людину хворобою: для того, аби людина перестала грішити, для того, щоб вона вирвалася із замкнутого кола життєвої суєти, для того, аби знайшла час задуматися про Бога і власної душі, – це відвідування завжди людині на благо. Тільки благо це досягається не саме собою, а нашим відповідним зусиллям. Незалежно від того, на що це зусилля буде спрямованим: на викорінення гріховних звичок, на зміну способу життя чи на зниження градуса життєвої суєти, воно неможливе без покаяння. Отже, якщо ми ставимо питання, що, з християнської точки зору, повинні робити люди, щоб позбутися від чергової глобальної напасті, відповідь може бути тільки одина – каятися. Причому покаяння в даному випадку – далеко не обов'язково звична нам сповідь. Ми знаємо, що покаяння – це глибока внутрішня переміна по відношенню до Бога, ближнього і самого себе. Приклади такої зміни нині видно на кожному кроці: лікарі цілодобово не залишають робочих місць, небайдужі люди піклуються про бездомних, малозабезпечених та людей похилого віку, в храмах і монастирях займаються роздачею антисептиків і захисних масок. Є, звичайно, і прямо протилежні приклади, проте той факт, що десятки і сотні цілком пристойних людей показали себе в самому справжньому ганебному світлі, теж може послужити до користі, адже неприваблива правда здатна підштовхнути до роботи над собою дуже багатьох з тих , на чиїх очах вона відкрилася.

Дивно, однак саме в згаданому нами повідомленні слово «покаяння» не зустрічається жодного разу. Можна навіть подумати, що сама по собі механічна дія – зображення хреста на дверях, гарантує захист від напасті. Ось так просто: намалював, заспокоївся, забув. Просто, але абсолютно не по-християнськи. Адже сила Хресна – це сила Божа, а сила Божа не звершується в безпечності.

Друге, що звертає на себе увагу у згаданому повідомленні, – брехня. Невідомий автор посилається в своєму твердженні на якесь явлення Богородиці, що було на Афоні. Людині, мало знайомій з православною аскетикою, добре відомо, з якою обережністю християнин повинен ставитися до всякого роду «явищ», «одкровень» і ін. Ми в основній масі люди грішні, і наш духовний стан такий, що з нами набагато частіше спілкуються нечисті духи, наприклад, спокушаючи, змусивши на гріх, сприяючи самовиправданню, ніж ангели, святі або тим більше Божа Матір або Господь. Звичайно, не слід виключати того, що небожителі можуть бути праведникам. Але що тоді заважало авторові сумнівного повідомлення вказати, кому і де з'явилася Богородиця? По-моєму, тільки одне: ніякого явища не було і все, що написано в повідомленні, вигадка від початку і до кінця, що, власне, і було офіційно підтверджено святогорцями. Але тоді виникає питання: який же у всьому цьому сенс? Навіщо запускати вірусну розсилку недостовірної інформації із закликом зробити щось з християнської точки зору як мінімум марне, обґрунтовуючи все це явною вигадкою? Я не знаю.

Однак поспішаю застерегти легковірних православних від поширення подібної інформації в майбутньому. Давайте не забувати апостольський заклик: «Улюблені! Не кожному духові вірте, але випробовуйте духів, чи від Бога вони, бо неправдивих пророків багато з'явилося у світі» (1 Ін. 4: 1). 

Протоієрей Володимир Пучков