Слово духівника Київських духовних шкіл архімандрита Маркела (Павука). 

Кілька днів тому ми святкували Різдво святого Пророка, Предтечі та Хрестителя Господня Іоанна, а нині ми відзначаємо не день народження, а день мученицької смерті святих первоверховних апостолів Петра та Павла.

Чому переважно ми святкуємо саме день смерті святих? Так Церква наголошує, що для Бога найважливіше значення має не те, як ми тепер живемо (усі ми багато разів грішимо, встаємо і знову падаємо, тобто щоразу довготерпеливий Бог дає нам шанс на спасіння), а яким буде стан нашої душі після завершення земного шляху. Та все залежить від сили нашого покаяння. Розбійник, що висів на хресті, життя своє провів у страшних гріхах, проте в останні хвилини покаявся й увійшов у рай. А інший розбійник не покаявся, навпаки – збільшив свої гріхи за те, що дорікав Христу за свою долю (див. Лк. 23:39–43).

За що були страчені святі апостоли? Вони нікого не грабували, не вбивали, а зцілювали людей, не вчиняли державного перевороту, учили шанувати владу, слухатися старших, смирятися, завжди чинити по совісті, виконувати заповіді Божі, любити Бога та ближніх. У чому ж була їхня провина?

У тому, що вони проповідували Христа розіп’ятого, Який для юдеїв є спокусою, а для еллінів – безумством (див. 1 Кор. 1:23).

Юдеї думали, що виконання обрядів і букви закону покращить їхній матеріальний добробут через відновлення незалежності царства Ізраїлю, і ніяк не могли сприйняти вчення Христа, згідно з яким Царство Боже всередині нас, лише треба виконувати Його заповіді. Елліни, які найбільше цінували освіченість, ніяк не могли збагнути, що Вчителем може бути простий син теслі, а Його учнями – звичайні рибалки.

Ми також можемо долучитися до співучасників, які страчували апостолів, якщо матеріальні цінності поставимо вище за духовні. Чи знаємо ми десять заповідей, виконуємо їх, можемо прочитати напам’ять Символ віри, назвати імена усіх апостолів? Мало хто цікавиться тим, що написано у Євангелії, яке щонеділі урочисто читають у церкві. На жаль, усе це свідчить про те, що на першому місці є не Бог.

Добре, коли людина здобуває гарну освіту, стає спеціалістом у професії, яку обирає, але якщо при цьому вона не намагається здобути ще й духовні знання, які дає Свята Церква, то вона також поповнює лави співучасників страти апостолів, тому що не знає, навіщо потрібно гасити полум’я гніву, хіті, навіщо смирятися перед старшими, терпіти немочі ближніх.

Зверніть увагу: людиною, яка ставить матеріальні цінності вище за духовні, дуже легко маніпулювати, створювати з неї бунтаря чи революціонера, який заради утопічних ідей готовий жертвувати найдорожчим – своєю вірою, рідними й близькими.

Своє нехтування духовними речами деякі виправдовують тим, що в Церкві нічого не зрозуміло. Ось якби там служили не церковнослов’янською, а рідною мовою, якби були коротші служби, тоді б вони ходили до церкви.

Однак всі церковні Таїнства, молитви, церковнослов’янська мова богослужіння підказують, що в справжньому духовному житті Бог відкривається не відразу, а поступово. Спочатку нам, як малюкам, все потрібно розм’якшувати поясненнями, тобто людині треба вивчати катехізис. У міру перемоги над пристрастями Бог відкривається більш суттєво, і ми починаємо бачити Його премудру Волю у всьому. А хто через покаяння не бореться з пристрастями, той у сприйнятті Бога залишається на рівні малюка і в 50, і в 70 років.

Де про все це можна дізнатися? Святі апостоли залишили нам прекрасні Послання. Якщо ми щодня прочитуватимемо хоча б по два розділи, то багато чого зрозуміємо такого, чого до цього часу не розуміли, і нам відкриються нові горизонти життя.

Отже, дорогі браття та сестри, вшановуючи пам’ять святих первоверховних апостолів, задумаймося, чи ми також хочемо бути серед їхніх послідовників, чи, навпаки, через свої пристрасті ми є їхніми гонителями?

До церкви ми йдемо не лише для того, щоб молитися, каятися, причаститися Святих Христових Таїн, а щоб за допомогою цього всього стати кращими, терпеливішими, смиренними, люблячими, відважними. Бо тільки здобувши ці якості душі, ми зможемо наслідувати Царство Небесне. Амінь!