Протоієрей Олександр Бахов прокоментував деякі заяви та погрози чиновників у бік Української Православної Церкви.

Голова Юридичного відділу УПЦ протоієрей Олександр Бахов для Інформаційно-просвітницького відділу пояснив, що насправді означають останні нововведеня Мінкульту, а також прокоментував деякі заяви та погрози чиновників у бік Української Православної Церкви.

Так звана ПЦУ не має жодних підстав називатись Українською Православною Церквою

– Відомо, що 30 січня було зареєстровано релігійний центр так званої ПЦУ, але чому на Вашу думку вони обрали саме назву “КИЇВСЬКА МИТРОПОЛІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ)” і на скільки це правомірно?

– Так звана новоутворена ПЦУ не має підстав називатись Київською Митрополією Української Православної Церкви, не тільки тому що з подібною назвою існує релігійний центр ще з 1991 року, а й тому, що первинний правовстановлюючий документ «Томос», який вони повинні були поважати і виконувати визначає їм дві назви – «Православна Церкви України» (ПЦУ) та «Святіша Церква України» (СЦУ). Крім цього Патріарх Варфоломій «благословив і проголосив автокефальною Православну Церкву України» а «Томос» був вручений «Предстоятелю Святішої Церкви України», а в самому тексті відсутня будь-яка згадка про Українську Православну Церкву. Тому так звана ПЦУ не має жодних підстав називатись Українською Православною Церквою. А те що вони у кінець до загальної назви в дужках додали «ПЦУ» свідчить про те, як вони ставляться до своєї справжньої назви, яку їм визначив їх отець Константинопольський Патріарх Варфоломій. Якщо тобі видали свідоцтво про народження з одним ім’ям то ти вже не можеш отримати паспорт на інше ім’я.

Реалізовується рейдерська схема на загальнодержавному рівні, направлена на знищення нашої Церкви

– Скажіть, це якось пов’язано із змінами до закону та намірами перейменувати Українську Православну Церкву?

– Так, безумовно, я неодноразово наголошував що ці дії направлені на знищення нашої Церкви. Знаєте, в бізнесі є така рейдерська схема, за якою захоплюють майно підприємства. Створюється нова організація, яка має подібну назву та відрізняється від вже існуючої двома-трьома буквами, а потім в незаконний та силовий спосіб захоплюють її майно та оформлюють на новоутворену організацію. Зараз реалізовується подібна схема в релігійному середовищі але вже на загальнодержавному рівні. Створили новий релігійний центр з подібною назвою, та намагаються підмінити ним вже існуючий релігійний центр, а майно та релігійні організації в незаконний спосіб під тиском намагаються захопити та підпорядкувати новоутвореному центру. А для того, щоб цей процес проходив швидко, необхідно існуючий релігійний центр вивести за межі правового поля та позбавити власної назви.

Окрім цього, на місцевому рівні, після прийняття та набуття чинності законопроекту №4128д, запроваджується незаконна схема, коли сторонні особи видають свої збори за зібрання релігійної громади і повідомляють про нібито зміну підлеглості обласну адміністрацію, а та в свою чергу блокує право для релігійної громади розпоряджатись своїм майном. Ми бачимо, як такі збори організовують, а іноді і проводять голови районних та сільських рад за участі осіб, які не належать до релігійної громади. Хіба це не рейдерство? Окрім цього чисельні спроби нібито змінити підлеглість релігійної громади спростовуються самими релігійними громадами.

Публікація переліку релігійних організацій УПЦ в «Урядовому кур’єрі» не породжує обов’язку для релігійних організацій змінювати свою назву

– 26 січня в «Урядовому кур’єрі» було опубліковано перелік релігійних організацій які повинні змінити свою назву, серед них опинились релігійні організації які належать до Української Православної Церкви, як Ви вважаєте наскільки це законно?

– Як вже неодноразово зазначалось, що в самому законі про перейменування (Закон України №2662-VIII) навіть не згадується про УПЦ, але вказано, що протягом одного місяця Мінкультури проводить релігієзнавчу експертизу зареєстрованих статутів релігійних організацій та визначають, які з них підпадають під дію цього закону. Як виявилось, після проведення релігієзнавчої експертизи, релігійні організації УПЦ потрапили до переліку релігійних організацій як такі, що нібито повинні змінити свою назву. Щодо якості цієї експертизи є запитання, а в тій частині, що стосується УПЦ, то це взагалі рівень сюжетів ТСН каналу 1+1.

Більше того Мінкультури вдалось до свідомих маніпуляцій та порушення закону, як вбачається із релігієзнавчої експертизи, відбувається ототожнення статутів (положень) юридичних та канонічних (внутрішніх), в законодавстві вони називаються «внутрішніми настановами» в кожному релігійному об’єднанні вони є різними та не підлягають обов’язковій реєстрації. Наприклад: для УПЦ такими внутрішніми настановами є «Статут про управління УПЦ», для Греко-Католицької Церкви, це «Кодекс канонів Східних Церков». В контексті Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» та змін до нього Законом України №2662-VIII (про перейменування) Мінкультури повинно було провести релігієзнавчу експертизу виключно юридичних статутів тобто тих статутів (положень), що підлягають обов’язковій державній реєстрації. Вимоги до таких статутів (положень) містяться у статті 12 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації». Окрім цього відсутній, будь-який нормативний документ, якій би затверджував релігієзначву експертизу та зобов’язував би релігійні організації проводити перейменування у відповідності до нових вимог закону. Наказ Міністра культури України № 37 від 25.01.2019року, який нібито затверджує релігієзначу експертизу не є таким документом, адже в ньому йдеться про доручення провести експертизу, забезпечити публічне інформування релігійних організацій та призначення відповідальних осіб. Таким чином на сьогоднішній день не має жодних законних підстав змінювати свою назву для релігійних організацій УПЦ. За таких обставин вважаю, що публікація переліку релігійних організацій УПЦ в «Урядовому кур’єрі» не породжує обов’язку для релігійних організацій змінювати свою назву.

Питання неприбутковості релігійних організацій не належить до сфери Мінкультури, а будь які обмеження релігійних організацій є дискримінацією

– А як тоді бути із погрозами, що лунають від посадових осіб та депутатів про те, що УПЦ перейменують примусово або позбавлять податкових пільг?

– Вони нехай спочатку перейменують примусово «УПЦ КП» та «УАПЦ», а то складається враження, що вони навіть і не думають переходити до «ПЦУ».

На сьогодні у Мінкультури немає жодних законних підстав примусово перейменовувати УПЦ і будь-які дії такого роду є незаконними та порушують право на свободу віросповідання. Тим більше ми вже бачимо в чиїх інтересах діють і для чого їм так хочеться перейменувати УПЦ. А щодо позбавлення Міністерством культури статусу неприбутковості релігійних організацій УПЦ, то нехай шановні депутати читають уважно закони, так, як питання неприбутковості релігійних організацій не належить до сфери Мінкультури. А будь які обмеження релігійних організацій є дискримінацією. Адже усі релігії, віросповідання та релігійні організації є рівними перед законом. Встановлення будь-яких переваг або обмежень однієї релігії, віросповідання чи релігійної організації щодо інших не допускається.

– Що чекає релігійні організації, які з тих чи інших причин не змінять назви?

– По-перше, як вже зазначав, ця вимога повинна бути законною, закон на пряму не зобов’язує релігійні організації УПЦ змінити назву, а Мінкультури до сьогоднішнього часу не прийняло жодного документу, яким би не тільки зобов’язував би змінювати назву але й затверджував релігієзнавчу експертизу.

По-друге, якщо припустити, що нібито Мінкультури діє законно, то в такому разі відповідно до пункту 4 II. Перехідних та прикінцевих положень Закону України №2662-VIII, релігійна організація, яка не внесла передбачених законом змін до своєї офіційної назви та не подала відповідні зміни до свого статуту на реєстрацію, її статут втрачає чинність у частині, якою визначається повна офіційна назва релігійної організації (об’єднання). Як ми бачимо не йдеться про зняття з реєстрації або примусове перейменування.

Також в мене виникає запитання, яким чином релігійне об’єднання буде вносити зміни до свого внутрішнього статуту, адже закон не зобов’язує в обов’язковому порядку реєструвати статути, якими регулюється внутрішнє життя Церкви.

Джерело