Відповідає Андрій Музольф, викладач Київської духовної академії. 

Прослуховування музики (а ми говоримо про музику саме світську, тобто про ту, яку найчастіше чуємо по радіо і телебаченню, тому що з духовною музикою, думаю, все і так зрозуміло), з православної точки зору, відноситься до розряду так званих адиафор, тобто речей і явищ, які не мають ні позитивного, ні в той же час негативного впливу на душу людини.

Якщо перефразувати святого апостола Павла, то людина, слухаючи музику, нічого не купує, не слухаючи її – нічого не втрачає.

Однак, безперечно, є і така музика, яка відверто шкодить нашому духовному стану. Так, якщо тексти тих чи інших пісень мають агресивний відтінок, закликають до насильства або ж якихось гріховних вчинків, нічого доброго чекати не треба. І якщо у давнину говорили, що людина – це те, що він їсть, то зараз не менш справедливим може стати твердження: людина – це те, що він дивиться і слухає.

Іншими словами, за музичним і кінематографічним смакам можна створити психологічний портрет кожного з нас. І якщо нам подобається музика, в якій так чи інакше прославляється гріх, значить, з нами не все гаразд в духовному плані.