Як захиститися від коронавірусу? Єдиний засіб
Митрополит Антоній (Паканич) радить, як залишитися людиною і врятуватися в складній ситуації.
Сьогодні багато людей занурилися в паніку з приводу вірусу. Більшість живе в страху, який посилюється день у день, нагнітають і без того напружену атмосферу, поширюють панічні настрої серед знайомих.
Але зупинимося і озирнемося: що ж дійсно відбувається, як врятуватися в цій ситуації, зберегти себе?
Світ в страху. Страх і паніка затиснули людину в лещата, ввели в анабіоз, позбавляють людяності. Люди не можуть адекватно мислити, реагувати, тверезо приймати рішення, перестають якісно виконувати свої обов'язки, дратуються і зляться на інших.
Постійний моніторинг «що ж ще страшного сталося?» позбавляє нас можливості бачити, а що хорошого відбувається навколо.
Ми власними руками занурюємо себе в темряву, безодню зневіри і відчаю, позбавляємо при цьому себе світла, фарб весни і радості.
Так, ситуація є, вірус реальний. Але чим я можу допомогти людині, яку в Італії, наприклад, не беруть до лікарні? Нічого. Зате я можу допомогти тим, хто поруч: своєю роботою, участю, увагою, молитвою.
Подаруйте тепло вашого серця, сили і час тому, хто зараз потребує цього, тому, хто поруч, тому, кому реально необхідні турбота, підтримка – і відразу підуть всі страхи і паніка, запевняю вас. Любов руйнує будь-який страх.
Кращий засіб від страху на всі часи не маски і часник, а любов і співчуття.
Наш порятунок – в зануренні в себе, в глибину. Тільки на глибині людина зустрічається віч-на-віч із забороненими на поверхні питаннями, зі стражданням і смертю. Тільки там вона може зустріти Бога і відкритися Йому.
Прийняття неминучості приносить щастя, звільняє. Не імітація життя, коли закриваються очі на духовні закони і істину, відмахуються від реальності, а справжнє життя з усіма бідами і напастями, радощами і перемогами, з глибиною робить щасливим.
Бог ніяк не може застрахувати нас від нещасть, Він дає нам силу і терпіння переносити їх, мужність починати все заново.
Віруючі в Христа неминуче проходять через темряву, похмурі стани, затемнюють на якийсь час світло навколо, але з твердою надією і вірою знову побачити світло, знайти радість і нести її крізь темряву – до наступного спалаху світла.
Записала Наталя Горошкова
Опубликовано: пн, 16/03/2020 - 14:12