Як захиститися від коронавірусу? Єдиний засіб

Митрополит Антоній (Паканич) радить, як залишитися людиною і врятуватися в складній ситуації. 

Сьогодні багато людей занурилися в паніку з приводу вірусу. Більшість живе в страху, який посилюється день у день, нагнітають і без того напружену атмосферу, поширюють панічні настрої серед знайомих.

Але зупинимося і озирнемося: що ж дійсно відбувається, як врятуватися в цій ситуації, зберегти себе?

Світ в страху. Страх і паніка затиснули людину в лещата, ввели в анабіоз, позбавляють людяності. Люди не можуть адекватно мислити, реагувати, тверезо приймати рішення, перестають якісно виконувати свої обов'язки, дратуються і зляться на інших.

Постійний моніторинг «що ж ще страшного сталося?» позбавляє нас можливості бачити, а що хорошого відбувається навколо.

Ми власними руками занурюємо себе в темряву, безодню зневіри і відчаю, позбавляємо при цьому себе світла, фарб весни і радості.

Так, ситуація є, вірус реальний. Але чим я можу допомогти людині, яку в Італії, наприклад, не беруть до лікарні? Нічого. Зате я можу допомогти тим, хто поруч: своєю роботою, участю, увагою, молитвою.

Подаруйте тепло вашого серця, сили і час тому, хто зараз потребує цього, тому, хто поруч, тому, кому реально необхідні турбота, підтримка – і відразу підуть всі страхи і паніка, запевняю вас. Любов руйнує будь-який страх.

Кращий засіб від страху на всі часи не маски і часник, а любов і співчуття.

Наш порятунок – в зануренні в себе, в глибину. Тільки на глибині людина зустрічається віч-на-віч із забороненими на поверхні питаннями, зі стражданням і смертю. Тільки там вона може зустріти Бога і відкритися Йому.

Прийняття неминучості приносить щастя, звільняє. Не імітація життя, коли закриваються очі на духовні закони і істину, відмахуються від реальності, а справжнє життя з усіма бідами і напастями, радощами і перемогами, з глибиною робить щасливим.

Бог ніяк не може застрахувати нас від нещасть, Він дає нам силу і терпіння переносити їх, мужність починати все заново.

Віруючі в Христа неминуче проходять через темряву, похмурі стани, затемнюють на якийсь час світло навколо, але з твердою надією і вірою знову побачити світло, знайти радість і нести її крізь темряву – до наступного спалаху світла.

Записала Наталя Горошкова

Опубликовано: пн, 16/03/2020 - 14:12

Статистика

Всего просмотров 13,473

Автор(ы) материала

Социальные комментарии Cackle