Відповідає архімандрит Маркел (Павук).

По-перше, потрібно налагодити молитовне життя. Молитва – це і бесіда з Богом, і те, що надихає відважно долати життєві перешкоди.

Щоразу, стаючи до молитви, маємо поставити конкретну мету. Це сприяє більшій зібраності та зосередженості. Водночас молитва зміцнює нашу віру й дає велику втіху, коли ми отримуємо те, про що просили. Однак щоразу, коли молимося, треба говорити Богові: «Не моя, а Твоя воля нехай буде, бо Ти Сам краще знаєш, що для мене корисніше». У багатьох випадках ми не отримуємо те, що просимо, тому, що Господь у такий спосіб випробовує нашу віру, а іноді й просто жаліє нас, щоб ми не загинули через якісь свої неабиякі амбіції. 

По-друге, разом із молитвою потрібно налаштовувати себе на покаяння. Це очищення нашої душі від гріхів і маленьке (а в когось дуже велике) зречення цього світу. Коли людина щиро кається, вона налаштовує себе на інший спосіб життя, негріховний.

Проте багато людей не знає, у чому каятися. Як побачити свої гріхи? Насамперед треба звернутися до своєї совісті й каятися в тому, у чому сумління нас викриває. Наприклад, гнівався, засуджував, брехав тощо.

Далі варто перевірити свою душу на 10 заповідей Божих. Чи є в мене віра і чи живу я по вірі? Можливо, я кривовір, тобто довіряю гороскопам, ходжу до ворожок, виправдовую тих, хто з політичних мотивів відпадає від Церкви?

Чи не створював я собі різних кумирів із людей та речей, які загороджували від мене Бога? Нині найзначнішим кумиром майже для всіх є інтернет. Він забирає найбільше сил і здоров’я. Але давні християни вміли капища ідолів та їхні свята перетворювати на храми Божі. Так само й ми, якщо вже заходимо в інтернет, то мусимо це робити з молитвою і страхом Божим, використовуючи цей майданчик передовсім для проповіді Євангелія.

Чи не божився я та не клявся, коли не був переконаний у чомусь? Чи не даремно вживав я ім’я Боже, коли молився неуважно, скоромовкою, без смирення сердечного?

Чи шаную я суботу, тобто чи не пропускав без поважних причин богослужіння в неділю та у великі свята? Пропускання богослужіння розхолоджує душу, робить людину духовно мертвою. Якщо я тривалий час не сповідався й не причащався, то я перетворююся на своєрідного безхатченка, який поширює гріховний сморід на оточення, якого всі стороняться.

Чи шаную я своїх рідних і близьких, друзів, начальників? У багатьох випадках навіть у родинах формуються суто поверхові меркантильні стосунки: я тобі, а ти – мені. Коли вони дають збій, тоді розпочинаються скандали, причіпки через дрібниці, виникають недовіра, ненависть, зрада, фізичне та моральне насильство.

Чи не крав я матеріальні цінності, а можливо, обкрадав ближнього духовно, засуджуючи його перед іншими, зводив наклепи, обмовляв?

Чи не вбивав я, якщо не фізично або через аборти, то морально, принижуючи ближнього, говорячи йому злі слова. Недарма Олександр Грибоєдов стверджував, що злі язики жахливіші за пістолети.

Чи не чинив я перелюбу в прямому й переносному значеннях цього слова. У прямому, коли допускав різні розпусні думки чи дії, а в переносному, коли схилявся до інших богів. У цьому постійно викривали ізраїльський народ пророки. А вірний у малому, тобто, хто зберігає себе в чистоті, буде вірним і у великому, тобто збереже вірність Церкві.

Чи не давав я неправдиві свідчення, побоюючись втратити своє місце в суспільстві чи на роботі? Чи не боявся обстояти честь ближнього?

Чи не заздрив я комусь? Через заздрість книжники та фарисеї віддали на люту смерть Христа Спасителя. Через заздрість і донині тривають усі війни й відбуваються всі революції.

По-третє, треба надихатися кращими прикладами житія святих мучеників, преподобних, праведних. Світ сприймає їхнє життя лише як казку. Однак це були живі реальні люди, які перебували в ситуаціях ще набагато складніших за нашу. Щодня святкується пам’ять когось із них. Не лінуймося перечитувати їхні житія. Ми і їх вшануємо, і самі дістанемо незрівнянну користь. Також читаймо твори святих отців «Добротолюбія», де детально описується, як боротися з пристрастями та здобувати чесноти. Жоден психолог-коуч не знає душу людини так, як знали вони, бо мали великі спокуси й перемогли їх.

Коли місто Рим оточили дикі варвари, Григорій Двоєслов, Папа Римський, збирав народ у храмі і тлумачив йому книгу пророка Даниїла, а також наводив різні повчальні приклади з життя святих людей, більшість з яких він сам особисто знав. Так святитель надихав містян не боятися в житті нічого, навіть смерті, а всю свою надію покласти на Бога, Який усе тримає у своїх руках.