Відповідає ієрей Андрій Чиженко. 

Багато сказано і написано про таке негативне явище, як младостарчество, коли деякі священнослужителі або інші люди видають свої чарівні фантазії за якісь духовні дарування, намагаючись маніпулювати іншими для отримання власної вигоди: духовної (задоволення власних гордині, марнославства) або матеріальної. У будь-якому випадку така людина бажає привести іншу людину не до Бога, а до себе. Бажає його прив'язати до себе, щоб той залежав від нього. І тут релігію младостарец прагне використовувати, часто завуальовано, як інструмент для цього прив'язування.

Але про це досить багато і правильно написано. Мені б хотілося поговорити про зворотній бік монети.

Закон економіки: попит народжує пропозицію. На младостарчество є попит, і попит досить великий. Звідси часто і пропозиція. Люди іноді самі хочуть віддати своє життя священику, і не просто віддати, а забратися на священика і їхати на ньому. Вони самі хочуть бути прив'язаними.

Священнослужитель - це священнослужитель. Як один батюшка говорив: «Моє діло - кадило». Найчастіше священик не знає, в якому кутку туалетної кімнати ставити ванну, і як правильно годувати поросят, і які таблетки потрібно приймати при певній хворобі, і коли йти поливати город, і в який банк краще вкладати свої заощадження, і в якій майстерні ремонтувати машину, і з ким одружуватися, народжувати дітей, і в яку школу їх потім віддавати. Порада священика тут можлива, молитва можлива, але не істина в останній інстанції. Якщо у священика є відповіді на всі ці питання, то від такого потрібно бігти. Тому що кожен повинен займатися своєю справою: агроном - рослинами, бухгалтер - фінансами, слюсар - трубами, лікар - хворобами, а священик - служінням Богу і духовними питаннями.

За вас ваше життя ніхто не проживе. А дуже часто людина боїться жити. Вона боїться залишатися наодинці з собою. Боїться себе. Не любить себе. Не любить своє життя. Вона хоче пристати до кого-небудь і передати йому своє життя: нехай думає за мене, нехай вирішує все за мене і відповідає теж за мене.

Розмовляючи з людьми, я прийшов до висновку, що у вісімдесяти відсотках випадків проблеми, а часто і гріхи людини полягають у тому, що людина не любить своє життя. Звідси часто і блуд, і алкоголізм, і наркоманія, і смуток, і роздратування, і гнів. А також багато інших гріхів.

Але ти не чини так! Полюби Богом дане тобі життя. Полюби життя наодинці з Богом. Він дихає біля тебе. Він живе поряд з тобою. Він підтримує тебе. І священик - це та людина, яка візьме тебе за руку, приведе до Бога. І скаже тобі: «Ось Він! А тепер говори, спілкуйся зі своїм Творцем». Тому що в підсумку кожен відповість перед Всевишнім за свої вчинки сам. І ніхто за іншого своє життя не проживе. І ти (особисто ти!) повинен розглянути в своєму житті Лик Живого Бога і навчитися жити перед Його Обличчям.