Напередодні Дня пам’яті преподобного Онуфрія — святого покровителя ченців та Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія — публікуємо інтерв’ю Предстоятеля Української Православної Церкви про те, яких пастирів потребує сучасна паства.

Якою повинна бути молитва

– Ваше Блаженство, какое молитвенное правило должно быть у священника? Часто так случается, что священник не может прочитать все правило перед Причастием (каноны, акафист и т.д.). Можно ли ему служить?

— Молитва — це бесіда з Богом. У молитві людина стверджує себе у своїй вірності Богу. В молитві людина вдосконалює своє розуміння: Хто такий Господь, і що є ми. В молитві людина на власному досвіді відчуває і розуміє, що Господь — це все, а людина — ніщо; людина тільки тоді стає благородною, красивою і сильною, коли вона живе за волею свого Творця, коли вона наповнена Божою благодаттю.

Коли Спаситель Господь наш Іісус Христос вийшов на суспільне служіння, то, як ми знаємо зі священної історії, Він пішов у пустелю і там пробув 40 днів у молитві і пості. Так Господь готував Себе для звершення священної місії спасіння людини. На горі Фавор Господь преобразився перед Своїми учнями і показав їм, наскільки вони могли вмістити славу Свого Божества і це все звершилось в молитві.

Перед Своїми Хресними стражданнями Господь також молився у Гефсиманському саду, підкріплюючи Себе цим до звершення спасительного подвигу. Тобто, Сам Спаситель наш Іісус Христос дав нам приклад, що до відповідальних і великих подій людина повинна готувати себе особливою молитвою. Свята Літургія, в якій нам подаються священні Дари для вічного життя: Пречисте Тіло і Божественна Кров Господа нашого Іісуса Христа, є найвеличнішою і священною подією, найбільшим Таїнством на землі, тому священик як вершитель цього святого Таїнства повинен готувати себе до цього особливою молитвою.

Загальне молитовне правило священика перед звершенням Божественної Літургії складається із трьох канонів (Спасителю, Божій Матері, Ангелу Охоронцю), Акафіста Спасителю (в п’ятницю – Божій Матері), а також до цього приєднується канон і молитви перед Святим Причастям. Перед звершенням Святої Літургії священик повинен або сам звершити, або бути присутнім на вечірньому Богослужінні (вечірня і утреня), ці молитви також входять до складу тих, якими священик готує себе до служіння Святої Літургії. Все згадане вище є молитовним мінімумом для священика, який готується до Священної літургії. На перший погляд здається, що це багато, але якщо священик вкусить солодощів від молитви, то це для нього буде здаватися незначним і легким. Однак, пізнання священиком на особистому досвіді солодкості і сили молитви не буває на наступний день після його ієрейської хіротонії, це приходить пізніше. Спочатку священик повинен змушувати себе читати молитовне правило, учити себе уважно і смиренно говорити слова молитви, а потім уже приходить дар молитви. Хтось може запитати: а коли цей дар прийде? Це залежить від нашого смирення і моральної чистоти. Чим більше священик буде себе смиряти і берегти свою душевну (моральну) чистоту, тим скоріше він вкусить дар солодкості молитви. Причому цей дар приходить не за один день, а поступово.

З перших кроків свого священницького служіння ми повинні привчати себе читати молитовне правило перед Святою Літургією. З досвіду старших священиків скажу, що не треба відкладати молитовне правило на зручний час і читати відразу все. Краще і духовно корисніше, якщо наше правило ми будемо читати частинами, протягом усієї доби. Тобто, якщо ми в неділю служимо Святу Літургію, то можна починати своє правило з суботи з 00:00 і в декілька прийомів у зручний час вичитувати своє молитовне правило. По скільки читати і коли — це кожен повинен сам визначати для себе. Для новоначальних молитовні паузи повинні бути недовгими (приблизно по 10-20 хвилин). Ми повинні знати і те, що спочатку до молитви себе треба примушувати.

Якщо священик через якісь об’єктивні причини не встигне прочитати молитовне правило перед Святою Літургією, він повинен прочитати його після. Але краще себе до цього не привчати. Якщо ми дуже захочемо прочитати правило перед Священною Літургією, то ми обов’язково прочитаємо, ніхто і ніщо нам у цьому не завадить, Бог нам буде допомагати.

Як не перетворитись на холодного требовиконавця й уникнути «пастирського вигорання»

— Зараз все більш актуальною стає тема «пастирського вигорання», коли священнослужитель втрачає інтерес до свого служіння і перетворюється на требовиконавця. Скажіть, чому так трапляється та як запобігти цьому?

— Проблема, яка існує зараз в усьому світовому суспільстві, на мою думку, в тому, що нинішнє суспільство намагається підкорити собі Бога. Людство завжди розділялось на дві частини. Одна — це ті люди, які не тільки вірять у Бога, але й довіряють Богові, тобто покоряються Богові і намагаються жити за Божими законами, знаючи, що Бог є вищою Любов’ю і Добром. Друга частина — це ті люди, які тільки вірять в Бога, тобто визнають, що Господь існує, але Який Бог є, це їх не цікавить, і вони Богові себе не довіряють, а живуть так, як їм здається кращим.

Якщо сказати коротко, то людство розділяється на тих, які вірять в Бога, і на тих, які довіряють Богові. На превеликий жаль, сьогодні у світі більше тих, які тільки вірять в Бога, але Богові себе не ввіряють, а живуть своїм спотвореним гординею розумом. Більше того, такі люди хочуть, щоб Бог робив їм те, що їм забагається, тобто, щоб Господь був слухняний до їхніх фантазій. Це називається оманливою духовністю. Святі Отці цей духовний стан називають духовною «прелестю». Вважаю, що оманлива духовність є найбільшою проблемою і загрозою для нинішнього світового суспільства. Якщо ми хочемо жити, ми повинні довіритись Богові і через виконання Божих законів духовно оживляти і вдосконалювати себе. Саме це є законом життя.

— У чому Ви особисто бачите основну проблему нашого суспільства?

– Проблема, которая существует сейчас во всем мировом обществе, по моему мнению, в том, что нынешнее общество пытается подчинить себе Бога. Человечество всегда разделялось на две части. Одна – это те люди, которые не только верят в Бога, но и доверяют Богу, то есть повинуются Богу и стараются жить по Божьим законам, зная, что Бог является высшей Любовью и Добром. Вторая часть – это те люди, которые только верят в Бога, то есть признают, что Господь существует, но Какой Бог, это их не интересует, и они Богу себя не доверяют, а живут так, как им кажется лучше.

Если сказать коротко, то человечество разделяется на тех, которые верят в Бога, и на тех, которые доверяют Богу. К большому сожалению, сегодня в мире больше тех, которые только верят в Бога, но Богу себя не вверяют, а живут своим искаженным гордыней умом. Более того, такие люди хотят, чтобы Бог совершал то, чего им захочется, то есть, чтобы Господь был послушен к их фантазиям. Это называется ложной духовностью. Святые Отцы это духовное состояние называют духовной «прелестью». Считаю, что обманчивая духовность является самой большой проблемой и угрозой для нынешнего мирового общества. Если мы хотим жить, мы должны довериться Богу и через исполнение Божьих законов духовно оживлять и совершенствовать себя. Именно это является законом жизни.

Чи варто пастирю займатися громадською діяльністю

— Як Ви вважаєте, чи може священик брати активну участь у суспільному житті? І якщо так, то як ця участь може проявлятися?

— Займаючись духовним вдосконаленням себе самого, а також ввіреної йому Богом пастви, священик уже бере участь у суспільному житті, тобто він покращує духовний стан суспільного життя. Однак я думаю, що Ваше запитання стосується того, чи може священик займатися політикою, бізнесом, мистецтвом тощо. Священик є служитель Бога. Це є найвища честь, яку може мати людина на землі. Священик є ходатай перед Богом за людей. Він готує людей до того життя, заради якого Бог створив людину, тобто до життя в Раю. Головною справою, якою має займатися священик — це Богослужіння, це молитва і навчання людей Божественному Закону. Якщо священик це виконує і у нього є ще вільний час, він іде до хворих, до ув’язнених, до знедолених і допомагає їм. Але якщо священик залишить Богослужіння, молитву, духовну науку і буде займатися тільки допомогою хворим, ув’язненим, знедоленим, то він буде для світу менш корисним, тому що цим служінням він полегшить і продовжить життя людей тільки на короткий час, а якщо священик буде звершувати те високе служіння, до якого він покликаний, буде звершувати Богослужіння, святі Таїнства Церковні, буде учити людей правді Божій і молитися за людей, то він допоможе людям і земне життя зробити більш утішним і допоможе досягнути того життя, яке кінця не має і яке наповнене світлом, радістю і щастям.

Що читати

— Які книги (окрім Біблії) Ви порадили б прочитати кожному священику?

— Корисно читати творіння святих Отців, в яких дається правильне тлумачення Священних Писань, а також дуже корисними є четьї-мінеї, тобто житія Святих, в яких не тільки велика духовна мудрість, але й дуже багато різноманітних прикладів життя Святих, які в різні епохи, в різних країнах, в різних соціальних умовах винесли муки і випробування і зберегли свою вірність Христу. Із творінь святих Отців можна виділити творіння, які написані святителем Ігнатієм (Брянчаніновим). Він опрацював творіння всіх древніх Отців і виклав духовні висновки із цих творінь сучасною мовою і в сучасних, зрозумілих для нас формах. Тому творіння свт. Ігнатія є надзвичайно корисними, особливо для нас, священиків, а також для тих, хто збирається стати служителем Божественного Вівтаря.

Журнал «Пастир в паства»

Информаційно-просвітнецький вітділ УПЦ