Світ тішить себе підробками і копіями, відмовляючись від Оригіналу, вважає митрополит Антоній (Паканич).

Наймарніша марнота, наймарніша марнота, марнота усе!
Яка користь людині в усім її труді, який вона робить під сонцем?
Покоління відходить, й покоління приходить, а земля віковічно стоїть – каже Еклезіаст

Господи, чому ми залишаємося сліпими дурнями?! Нам розтлумачено про суть речей, про сенс життя, але ми нічого не чуємо, не цінуємо і не запам'ятовуємо. Продовжуємо товкти воду в ступі. Витрачаємо безцінний час даремно, вкладаємо всі сили в непотрібне, наносне, невічне.

Сказано ж: що було, те і буде; і що робилося, то і буде робитися, і немає нічого нового під сонцем.

Але ми вперто намагаємося знайти щось нове в цьому світі, витрачаємо на це життя, помилково радіючи знайденій «новизні», проте це ж самообман. Світ тішить себе підробками і копіями, відмовляючись від оригіналу. Все нове виходить виключно від Бога, воно не має кінця, меж, не застаріває.

Буває таке, що про нього говорять: Дивись, це нове!
Та воно вже було від віків, що були перед нами.

Найбільший гріх – наша несприйнятливість до слова Твого, наша невіра.

Ми втрачаємо пам'ять про Бога, йдучи все більше в формалізм і теорію, не викликаємо в серце Його Образ. Але ж жити і відчувати треба тільки Їм.

Не так страшно на мить загубити зв'язок з Господом, страшно більше не шукати його.

«Пам'ять про тебе гріє душу мою, і ні в чому не знаходить вона спокою на землі, крім Тебе, і тому шукаю Тебе слізно, і знову втрачаю, і знову бажає розум мій насолодитися Тобою, але ти не являєш обличчя Твого, якого бажає душа моя день і ніч», – молив прп. Силуан Афонський.

Що потрібно душі на землі? Зустрітися з Богом. Найбільше диво для душі – пізнання свого Творця і Його любові.

Неможливо пізнати Бога без Його волі. Як помиляються гордці, думаючи, що вони в змозі пізнати Всевишнього за своїм бажанням. Вони шукають не Божого, а свого. Все земне, людське обмежено, недосконале. Бог пізнається тільки Духом Святим. Сам Творець закликає нас до пошуків Себе.

«А коли пізнає душа Господа, то від радості забуває сонце і все сотворене і залишає турботу про земне знання», – повчав прп. Силуан Афонський. 

Тільки смиренній душі відкривається Бог, душі, що змирилася перед Його волею.

Знехтувати Богом – значить думати денно і нощно тільки про життєве, всі сили присвячувати земним справам, суєті. Ми нехтуємо Всевишнім, коли думаємо, що самі можемо відправитися на його пошуки, якщо нам буде завгодно. Ми нічого не можемо. Може лише Бог.

Багато задумів в серці людини, але відбудеться тільки певне Господом (Прит. 19: 21).

Записала Наталя Горошкова