Відповідає доцент Київської духовної академії Андрій Музольф.

Православна Церква в своїй діяльності керується двома джерелами: Святим Письмом, як словом Божим, і церковним Переданням, яке, фактично, є спробою тлумачення і правильного пояснення Писання святими отцями і вчителями Церкви. Ні в першому, ні в другому джерелі немає прямих відповідей на поставлене Вами питання, тому що, по суті, практика пересадки органів досить молода. Але при цьому і в Святому Письмі, і в Священному Переданні є непрямі вказівки на те, чи можна робити пересадки органів людині.

У 2000-му році Архієрейський Собор прийняв офіційний документ «Основи соціальної концепції Руської Православної Церкви», який регламентує позицію Церкви з тих чи інших питань.

У цьому документі не йдеться про можливість пересадки органів взагалі, але дається вказівка, що використання донорських органів заборонено в тому випадку, якщо це робиться без згоди самого донора, адже подібна практика – це, насамперед, порушення свободи людини. І тим більше донорство забороняється тоді, коли при його застосуванні переслідуються комерційні цілі.

Але якщо донорство – це прояв волі людини, в цьому нічого поганого немає і бути не може. Головний принцип Християнства, який проголошується у всіх книгах Нового Завіту – це заповідь про любов до ближнього. Господь Ісус Христос говорить: «По тому пізнають усі, що ви Мої учні, якщо будете мати любов між собою» (Ін. 13:35). А любов до ближнього може виражатися по-різному: в тому числі – і через добровільне донорство.

Таким чином, відповідаючи на питання про можливість пересадки органів – але тільки добровільної – ми повинні пам'ятати, що Христос прийшов у цей світ, щоб врятувати людство, а для цього Він, будучи одночасно Богом і людиною, добровільно приніс Себе в жертву. І кожен з нас, будучи православним християнином, повинен наслідувати приклад жертовності Христа. Адже в бажанні пожертвувати частиною самого себе для інших є істинно християнський сенс.