Митрополит Антоній (Паканич) радить, як впоратися зі страхами і відчаєм.

Віруючою у Христа людина стає, коли усвідомлює, що жити без Бога вона не може.

З тієї самої секунди людина вже не належить собі, а належить цілком Богу. І життя вже не можна розглядати як тільки земне. Життя у Христі не має часових меж і рамок, а плавно і м'яко перетікає із земної площини у вічність, як річка впадає в море.

Яка різниця віруючому, де бути з Христом – тут, на землі, або в якомусь іншому вимірі? Головне – бути з Ним.

Складнощі і випробування, оцінювані тільки з людської точки зору, дійсно страшні, жахливі і безнадійні. Але ті ж випробування, пропущені крізь призму Божественного світла, не лякають, а є частиною дивного шляху, яким Христос нас веде до отчого Дому.

Йдемо разом, а значить все бурхливі пристрасті і стихії тільки лякають і здаються страшними і серйозними, насправді при першому ж наближенні вони вщент розбиваються об ступні Його ніг.

Так що не варто поспішати розбивати земні кайдани, важливо тут навчитися жити з Богом в радості, світі, повній довірі і любові. Адже якими будуть наші відносини з Ним в цьому житті, такими вони закарбуються і у вічності.

Ми маємо унікальний шанс стати ще на землі другом Богу, Його вірним співрозмовником, для цього потрібно ввібрати море Божественного світла, яке дасть іскру нового життя.

Життя з Богом – вже рай, де б ми не знаходилися. Він завжди підтримає і дасть правильну пораду, наповнить радістю і світлом, подарує Свою турботу і любов.

А ось чого і правда треба боятися, так це загубити зв'язок з Ним. Жахливіше цього немає нічого на світі.