Розповідає священик Андрій Чиженко.

27 вересня Церква святкує велике дванадцяте свято – Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього. Це єдине дванадцяте свято, віддалене за часом від історичного новозавітного періоду, в який проходило земне життя Господа Бога і Спасу нашого Ісуса Христа, трохи більш ніж на два століття. Вищезгадане дванадцяте свято пов’язане з подією, що сталася набагато пізніше – в 326 році, коли з Божою допомогою працями святої рівноапостольної цариці Олени за сприяння священномученика Кіріака був отриманий Хрест, на якому розіпнули Господа. А Патріарх Єрусалимський Макарій спорудив Дерево Хреста над народом (звідси і назва свята). Так сталося всесвітнє Воздвиження і прославляння Чесного і Животворящого Хреста Господнього. На честь пристрастей Христових цього дня Церква встановила одноденний строгий пост. Дозволена рослинна їжа з єлеєм.

Ми ж з Божою допомогою трішки поміркуємо про свято і спробуємо доторкнутися до великої таємниці Хреста, до великої і рятівної таємниці Спокутного Подвигу Сина Божого…

Декілька століть до отримання Дерева і іудеї, і римляни намагалися різними способами знищити християнство і саму пам’ять про Хрест як знаряддя порятунку нашого. У той час християнство завжди знаходилося між молотом тих, що іудействують, і ковадлом римських язичників. Але Бог провів вірних Своїх крізь вогонь і воду і привів єси у спокій (див. псалом 65, вірш 12).

Вороги християнства підкуповували варту, щоб воїни, що охороняли Труну Господню, після Воскресіння Христова лжесвідчили про те, що Тіло Спасителя викрали учні, гнали і вбивали апостолів, їх учнів, замучили десятки тисяч православних християн. Над печерою, де знаходився Чесний Животворящий Хрест Господній, побудували язичницький храм, щоб поглумитися над святинею і приховати її місце перебування.

Але як Воскресіння Христове не можна було утримати ворогам, так само і прославляння Хреста Господнього неможливо було приховати. Свого часу Хрест з’явився людству і був споруджений над світом назавжди, довіку. Господь за допомогою Хреста освятив і благословив світ і продовжує його захищати і оберігати. Хрест Христов був названий Церквою Животворящою, тому що на Його Дерево пролилася Кров Боголюдини і дарувала світу життя і порятунок. І з того часу Хрест Христов сяє усім і закликає усіх до себе.

У Святому Євангелії є такі слова: «І, кликнувши народ з учнями Своїми, сказав їм: хто хоче йти за Мною, відкинься себе, і візьми хрест свій, і йди за Мною. Бо хто хоче душу свою зберегти, той втратить її, а хто втратить душу свою заради Мене і Євангелія, той збереже її» (Мк. 8:34, 35). Цей заклик Господа звучить для нас і тепер. Так, онтологічно, історично, духовно Спокутний Подвиг Господа нашого Ісуса Христа здійснився. Але тепер Спаситель і нас закликає увійти до цього подвигу, співрозп’ятися Йому, щоб разом з Ним і воскреснути. Його життя – це і наше життя теж. Недаремно в Євангелії сказано, що Христос несе Хрест не один, в якийсь момент деякий Симон Кірінеянин допомагає Йому нести Дерево. Господь відкриває людині можливість СПІЛЬНОГО хрестоношення для порятунку людини. Він закликає нас понести разом з ним Хрест.

Але людина плотська, земна, можливо, запитає: навіщо мені мучитися, навіщо нести хрест і йти на «голгофу»? Відповісти їй хочеться так: люба моя, «голгофа» у тебе все одно буде, хочеш ти її або ні. Що таке «голгофа»? Це смерть. Хіба ти не помреш? Хіба ти не будеш розіпнута на своєму хресті раку, аварії, інсульту, інфаркту, вогнепального поранення тощо? У тебе буде свій хрест.

Але питання в тому, заради чого ти мучитимешся? Заради пекла? Чи заради раю? До чого ти підготуєш себе? До безперестанних черевоугодницьких бенкетів Ірода? До мотузки і черева Юди, що розійшлося? До страху перед владою і легкодухістю Пілата? До лютої ненависті книжників і фарисеїв, що привела до повного руйнування Єрусалиму у другій половині I століття?

Чи до того, щоб Бог увійшов до тебе, і просвітив тебе, і ввів у вічне блаженство?

Господь зве тебе на голгофу. Йди за ним слід в слід. І увійдеш до Воскресіння…