Від Преполовіння П'ятидесятниці до Неділі про самарянку: чому на цій седмиці таким важливим є символ води?

Якщо ми уважно вчитаємося у молитовні тексти цієї седмиці, то побачимо, що в них велика увага приділяється темі води.

Наприклад, в тропарі Преполовіння П'ятидесятниці: «Преполовившуся празднику, жаждущую душу мою благочестия напой водами, яко всем, Спасе, возопил еси: жаждай да грядет ко Мне и да пиет. Источниче жизни нашея, Христе Боже, слава Тебе». А в євангельському зачалі, яке читається в цю неділю, 30 травня (Неділя 5-та після Пасхи, про самарянинку), одна з центральних тем - тема води. Господь говорить самарянці про те, що Він має таку воду, випивши яку вона не буде мати спраги повік (див. Ін. 4: 5-42).

Чому ж на цій седмиці таким є важливим символ води? Тому що вона символ благодаті Святого Духа. Згадаймо також бесіду Господа нашого Ісуса Христа з самарянкою: «Бог є Дух, і ті, що Йому поклоняються, повинні поклонятися в дусі та в істині» (Ін. 4:24). Відповідно, свята Преполовіння П'ятидесятниці і Неділя про самарянку органічно пов'язані в єдине ціле. Вони нам говорять про те, що саме завдяки спокутному подвигу Господа нашого Ісуса Христа, Його Страстям, Хресній смерті, Воскресінню, Вознесінню створилася Церква Божа, на Яку щедро вилилася і продовжує виливатися благодать Святого Духа-Утішителя. І саме завдяки Великодню немов би відкрився небесний шлюз на людство для виливу цієї сугубої, образно висловлюючись, концентрованої благодаті Святого Духа.

Але вдивімося і ми в символ води. Чому Сам Спаситель, а слідом за ним і святі отці обрали саме воду для позначення благодаті Святого Духа?

По-перше, саме вода була тією первинною першоматерією, з якої Господь створив світ (див. Книга Буття, гл. 1). Звернімо також увагу, що саме Дух Божий носився над водою.

По-друге, без води неможливе життя на землі. В якомусь сенсі вона є хімічним джерелом, середовищем життя на нашій планеті.
Тому Господь використовував цей образ. Він хотів сказати, що саме благодать Святого Духа є джерелом життя для всього живого. І середовищем життя для всіх істот. Навіть для бісів. Тому що якби в пеклі не було буттєвої благодаті Святого Духа, воно би просто не могло б існувати!

Звідси «по-третє». Вода є скрізь. Вона у все проникає. Точно так же, як і благодать Святого Духа.

Але як у води є водойми, моря, річки, більш опосередковані місця її знаходження, так і у благодаті Святого Духа є сугубі місця, де вона більш концентрована: храми, монастирі, печери або стовпи, де звершували подвиги угодники Божі, освячені намолені будинки віруючих православних християн. Ось саме ця намоленность (тобто закликання людиною Бога) і є головним критерієм сходження на неї Святого Духа. Господь відгукується завжди на поклик шукаючого Його серця.

Але є й інші місця: розпечені мляві пустелі, де майже тільки пісок і мертвий камінь, а води немає. Точно так само відбувається і з серцем людським, коли воно віддаляється від Бога. Серце поступово позбавляється сугубої благодаті Святого Духа, що дарує йому і всьому людині життя. І така людина сама себе прирікає на в'янення, вмирання, скам'яніння своїх серця і душі. Вона уже тут, на землі, немов би стає частиною пекла – цього антижиття, збоченої форми життя, яка в страшному шаленому засліпленні слідом за своїм ватажком сатаною спробувала відкинути Бога і сама себе вразила страшною отрутою гордині. І ця гординя, ніби зброя ката, прирікає її носія на вічні муки.

А людина, яка відчинила своє серце назустріч Богу, сама стає святим живим храмом, священним потиром, куди щедро виливається благодать Святого Духа: «Хто вірує в Мене, у того, як сказано в Писанні, з утроби потечуть ріки води живої. Це ж сказав Він про Духа, що мали прийняти віруючі в Нього, бо ще не було на них Духа Святого, тому що Ісус ще не був прославлений »(Ін. 7: 38-39).
Але якщо людина, навіть самий закоренілий і страшний грішник, звернеться до Бога і почне свій шлях до Церкви, в її серці відбудеться те, що написано в пророцтві святого Ісаї: «Звеселиться пустиня та пуща, і радітиме степ, і зацвіте, мов троянда, буде цвісти та веселитися, буде торжествувати і радіти; слава Лівану дасться їй, пишність виноградника й Сарона; вони побачать славу Господа, велич нашого Бога» (Іс. 35: 1-2). Слава і велич Божі, в яких блаженне воскресіння для всіх нас.

Ієрей Андрій Чиженко

Опубликовано: пт, 28/05/2021 - 15:10

Статистика

Всего просмотров 1,738

Автор(ы) материала

Социальные комментарии Cackle