Єпископ Віктор (Коцаба) розповів порталу «Православная Жизнь» про те, що міжнародна спільнота проінформована про проблеми Української Православної Церкви, пильно слідкує за розвитком подій і тримає руку на пульсі.

- Владика, з чого розпочалась Ваша діяльність як голови представництва УПЦ при міжнародних організаціях?

- Представництво Української Православної Церкви при європейських міжнародних організаціях утворено 27 травня 2017 року на засіданні Священного Синоду. Представництво являється церковною структурою, завданням якого є донесення позицій Української Православної Церкви міжнародній спільноті.

Багато Помісних Православних Церков мають аналогічні структури, і з 2017 року УПЦ також отримала нові можливості для роботи закордоном. Так як система представництв Православних Церков закордоном являється достатньо розвиненою і має великий досвід роботи, то ми включилися у вже існуючу групу релігійних представництв і змогли не тільки достатньо швидко донести наше бачення ключових питань, але і отримати доступ до вже накопленому досвіду і можливостям міжнародної роботи Православних Церков.

- Які питання знаходяться на порядку денному представництва?

- Ми не відокремлюємо свою діяльність від проблем православних віруючих України, і тому наша робота зосереджена, перш за все, на тому, щоб ці проблеми вирішувалися можливостями міжнародної спільноти.
Сьогодні наші виступи в першу чергу стосуються порушень прав віруючих УПЦ, таких як захват храмів, прийняття дискримінаційних рішень посадовими особами органів влади, фактів розпалювання релігійної ворожнечі в ЗМІ. Наше першочергове завдання по цьому блоку проблем – представити міжнародній спільноті правдиву та об’єктивну інформацію про ці випадки і дати можливість державі виправити ці порушення.
Також потрібно враховувати, що зараз на міжнародному рівні відбувається фактична боротьба світоглядних позицій з проблем у сфері сімейний цінностей, аборту, евтаназії, гендера, ЛГБТ, одностатеві шлюби та ряд інших, і релігійні спільноти повинні приймати участь в розгляді цих питань, так як від цих рішень, які будуть прийняті політиками на міжнародному рівні, залежить подальше правове регулювання в країні.

- Як відбуваються Ваші виступи?

- Кожна міжнародна організація, в залежності від її правового регламенту й статусу, має різні формати роботи. Як правило, існує можливість усного виступу, подачі письмових матеріалів: докладів або спеціальних заяв індивідуального характеру. Практично всі організації з міжнародним дипломатичним статусом, такі як, наприклад, ОБСЄ або Рада з прав людини ООН, ведуть базу даних виступів, документів та матеріалів, поданих учасниками. Ці джерела інформації стають основою аналізу політичних ситуацій в тій чи іншій країні з боку дипломатів, правозахисних організацій, структур, відповідальний за боротьбу із злочинністю на міжнародному рівні.

- Де відбувалися Ваші недавні виступи?

- На заходах, організованих ОБСЄ, на засідання Міжпарламентської асамблеї Православ’я. До слова, остання організація збирає православних депутатів, серед її керівників переважно грецькі парламентарії. Засідання проводяться в різних країнах. Останнє засідання, в якому я приймав участь, проходило в стінах італійського парламенту в Римі. В моєму виступу мова йшла про ситуацію, в якій опинилася Українська Православна Церква у сучасних реаліях.

- Які теми виступів викликали резонанс?

- Сьогодні всі питання, які стосуються УПЦ і лунають на міжнародному рівні, стають резонансними, так як, нажаль, наша Церква без нашої волі втягнута в геополітичну боротьбу й використовується для маніпуляцій, в тому рахунку й на дипломатичному рівні.
Тому наше завдання, як я говорив раніше, - надавати об’єктивну інформацію про ситуацію, спростовувати маніпуляції, пропаганду й неправдиві звинувачення, які, нажаль, лунають, в тому числі і на міжнародних майданчиках.
Наприклад, неможна не відмітити тему законопроекту № 4128, 4511 та 5390. Вони викликали міжнародний резонанс та інформація про них вже не раз прозвучала на міжнародному рівні, на нарад ОБСЄ та ООН.
До нашого вдоволення Президент України заявив, що він не підпише законопроект №4511, який намагається нас повернути в радянські реалії (мова в ньому про те, що єпископи та священики будуть назначатися на посаду при погоджувальній участі державних органів), і ми сподіваємося, що всі перераховані законопроекти не будуть прийняті.
В іншому випадку наша держава Україна понесе значні репутаційні втрати, так як у випадку їх прийняття згадані законопроекти поставлять нашу країн в одну лінію з тоталітарними недемократичними державами, а це, без сумніву, суперечить європейському напрямку країни та призведе до нових релігійних конфліктів.

- Чи не було випадків агресії по відношенню до УПЦ?

- Нажаль, такі факти є, як всередині країни, так і в ході дискусій на міжнародному рівні існують спроби звинуватити нашу Церкву в «промосковській діяльності». Є певна категорія осіб, які прагнуть наші критичні зауваження, повідомлення правдивої інформації про порушення прав віруючих стверджувати, що це «рука Москви». Навішування таких ярликів відбувається з метою маніпуляцій, а в ряді випадків, як говориться, «місце зобов’язує» притримуватися такої агресивної риторики.
Ми розуміємо, що всі ці випадки так чи інакше являються частиною політичної гри, адже в дійсності на міжнародному правовому рівні немає можливості приховати правду при тій кількості документів та інформації, яка об’єктивно існує з питання порушення прав УПЦ. Тому у нас немає сумнівів в тому, що міжнародні чиновники розуміють «в персоналіях та фактах», що реально відбувається в Україні і хто несе відповідальність за захвати храмів та інших порушень прав віруючих УПЦ.

- Хтось висловлював підтримку, співчуття? Чи зробили доклади та розійшлись?

- Наша діяльність має накопичувальний характер. Кожна країна, як би вона зовні не була успішна, має свої проблеми. В загальному фоні всіх світових проблем наша проблема є не настільки масштабною та катастрофічною, як на уявляється зсередини.
Але накопичувальний ефект як раз і являється запорукою успіху нашої місії. Факти, які зафіксовані в документальних базах міжнародних організацій (наприклад, данні про те, що з 2014 року відбуваються порушення прав віруючих), гарантують, що міжнародна спільнота проінформована про наші проблеми, прискіпливо слідкує за розвитком подій і тримає руку на пульсі.

- Ми вже сьогодні бачимо, що напруження в деякій мірі послаблюється. Чи це так?

- Дійсно, завдяки Господу Богу настало деяке затишшя, однак неможна забувати про те, що захоплені в період 2015-2016 рр. храми так і не були повернені віруючим, тобто мова йде про те, що правопорушення продовжуються і права не відновлені.
Так, хвилі захватів притихли, у більшій мірі внаслідок тиску на міжнародному рівні: так, з 2015 року місія ОБСЄ проводить постійний моніторинг ситуацій порушень прав віруючих на Західній Україні, також по темі порушень прав віруючих працювали інші правозахисні організації, були численні виступи на міжнародних майданчиках, активно захищались спільноти по місцях. І в результаті багато з опонентів зрозуміли, що захвати не ефективні.
На самому початку комусь здавалося, що варто всі храми захопити, всіх перегнати в іншу юрисдикцію – і права закінчена. Все виявилося набагато складніше. Віруючі захищають свої храми, вони готові віддати за свою віру життя. Організаторам захватів стало зрозуміло, що релігійна війна – це новий фронт.
Церква встояла в перші часи, Церква втримається і зараз, і назавжди. Христос керує Церквою. Він зі всіма, хто в Церкві. Тому нам нічого боятися, важливо тільки зробити все, що в людських силах, а інша залишити Богу.

- У Вас є можливість окрім проблемної інформації надавати ще й позитивну про нашу Церкву, знайомити з православ’ям?

- Це і є наша головна мета, але, нажаль, поки ми вимушені переважно говорити про наші проблеми. Вірю, що настане час і ми будемо старанно працювати над створенням позитивного іміджу нашої рідної України в Єпропі, відкривати красоту православ’я для представників європейської спільноти.
Ось зовсім нещодавно в Брюсселі в стінах Європарламенту відбувся захід «Важливість збереження культурної християнської спадщини для Євпропи», організаторами якої виступили Європейська народна партія та Комітет представників Помісних Православних Церков при Європейському Союзі. На запрошення організаторів мені довелося прийняти участь в цьому івенті і представити Українську Православну Церкву на ньому. Мій виступ нагадував про події столітньої давнини в нашій країні, пов’язаних з гонінням богоборницької влади на Церкву. Досвід Церкви-мучениці був запропонований європейцям для роздумів, через призму якого ми намагалися подивитися на проблему збереження культурного християнського спадку для всієї Європи. Ми ділимося сторінками нашої історії й доносимо її багатство та досвід до широкого міжнародного кола представників дипломатії і Європарламенту, вчених та дослідників.
Безумовно, такий діалог має позитивний вплив на рішення багатьох задач і проблем, пов’язаних із служінням Української Православної Церкви.

Бесіду провела Наталiя Горошкова