Чи можна говорити, що землетруси, повені, епідемії – справа Божих рук? Чи Бог непричетний до таких катаклізмів?

З точки зору Святого Письма і Церковного Передання все, що відбувається в цьому світі, відбувається за Божим Промислом. Іншими словами, немає у світі такого явища, до якого Бог не мав би жодного відношення. Інша річ, чи є таке явище, так би мовити, бажаним для Бога, чи воно є початковим задумом Бога?

Святитель Ігнатій Кавказький, розмірковуючи над подібним питанням, зазначає: «Одне відбувається з волі Божої; інше відбувається через Боже попущення; все, що відбувається, відбувається за судом і визначенням Божим. З цієї причини Божа доля часто називаються в Писанні судом Божим. Але при цьому Суд Божий завжди є праведним». Таким чином, ми бачимо, що все, що відбувається, не позбавлене Божої уваги. І якщо у світі відбувається якесь зло, значить, у нього є своя причина, і ця причина – у людині.

Щоб зрозуміти слова святителя Ігнатія, варто згадати два епізоди зі Старого Завіту. У різний час на обличчі землі існувало два міста: Содом та Ніневія. Обидва ці міста в Писанні відомі тим, що їхні жителі відрізнялися безбожністю та порочним життям. І ці міста мали шанс виправитися завдяки тому, що в них звучала проповідь покаяння і жителі бачили живий приклад праведників: Содом – приклад Авраама і Лота, а Ніневія – пророка Йони. Але одне з цих міст – Содом – у результаті було зруйноване, а друге – Ніневія – вціліло. Чому? Тому що жителі Содому не покаялися, а жителі Ніневії, від малого до великого, наклали на себе піст і в попелі та брехні проливали сльози покаяння перед Господом.

Приклад Содому та Ніневії – це приклад на всі часи та всім народам. Якщо суспільство хоче благоденствувати і процвітати, воно має йти шляхом Божим. Якщо ж народ чи країна повертає з Божого шляху, вони приречені. Приречені на руйнування та знищення. І якщо той чи інший народ зазнає лиха, це дуже важливий сигнал. Сигнал про те, що, мабуть, у житті варто щось змінити. І, насамперед, своє ставлення до Бога.

Всевишній ніколи не винищував жоден народ. Він, за словами святого апостола Павла, бажає лише одного: щоб усі спаслися і прийшли до пізнання істини (1 Тим. 2:4). Адже й справді, невже Господь для того створив людину, щоб згодом її вбити? Думати так вкрай неосвічено. Те чи інше лихо, та чи інша катастрофа, як уже було сказано, – це не що інше, як сигнал для нас про те, що ми маємо покаятися та звернутися до Бога. Преподобний Іоанн Дамаскін пише: «Слід мати на увазі, що всі сумні події, якщо люди приймають їх з вдячністю, посилаються їм для спасіння їх і, без сумніву, приносять їм користь». Це означає, що, якщо в нашому житті трапляється щось неприємне, якийсь катаклізм, ми не повинні відразу звинувачувати Бога в тому, що Він жорстокий. Просто у Бога, швидше за все, закінчилися інші заходи для того, щоб нас якось навчити.

Диякон Андрій Музольф