«Він прийшовши, викриє світ про гріх, і про правду, і про суд» (Ін. 16: 8).

За допомогою благодатного спілкування з Богом і отримання Духа Святого через таїнства християни отримують більш повну картину світу, ніж їхні одноплемінники, які закрили для себе або відклали на дальню полицю процес богопізнання. Світ не дарма порівнювався з бурхливим морем: його агресія, небезпеки, сама праця, прикладена, щоб пливти по його водам, змушує людину фокусуватися на горизонтальній реальності, рідко звертаючи погляд до неба. Фрази святих отців про «приліпленість» до світу мають дуже влучний вислів стосовно того, що відбувається з людиною, яка в силу звички займається життям тимчасовим з певною завзятістю і шукає в ньому головних для себе смислів. У той же час, захоплення світом і забуття вічного є гріхом, тобто помилковою дією і промахом в плані справді вірної цілі.

Люди часом не розуміють, чому ж вони грішать проти Бога, якщо «нікому зла не бажають, не крадуть» та інше з другої половини списку десяти заповідей. Іноді зрозуміти це логічно з глибин того самого «життєйського моря» дійсно буває важко. І ми, християни, також з цим знайомі. Простий приклад: робочий тиждень настільки поглинає, що у вихідні ми, буває, з великими труднощами ідемо в храм (або навіть не ідемо). Все наше єство страйкує, і цілком справедливо. Адже за короткий тиждень вир буднів може так поглинути нас, що ми стаємо його частиною. Проста спроба відірватися від світу, до якого ми самі себе прибили, відгукується справжньою болем.

Але все змінюється в храмі Божому, житлі Духа Святого. Вражаюче, як увійшовши в святая святих християнина, нас огортає незрима благодать, нападають покаянні почуття, виникає раптове відчуття несвідомої впевненості в тому, що ми десь зробили помилку. Зустріч зі Святим Духом відкриває нам очі, викриває, повідомляє правду. Утішитель дозволяє побачити гріх - без особливих пояснень, на рівні безсловесного розуміння нашої душі. Ми усвідомлюємо: відриваючись від Бога на будь-якому рівні, ми чинимо гріх.

У той же час, ми розуміємо, що справжня правда життя - в Бозі. Благодать Божа дає зрозуміти, що ми тут, на землі, тимчасові. А справжнє наше призначення простягається кудись за горизонт відомого світу або по його вертикалі - за хмари, також недосяжні нашій свідомості. Дух Святий незримо зміцнює нас у вірі, впевненості, переконаності і знанні про те, що шлях Православної Церкви спасительний, а наше помилкове людське мудрування є всього лише наліт помилок для нашого розуму. І ми розуміємо, що ніщо із зробленого нами, жодна помилка, не залишиться без відповіді перед Богом.

Саме такі думки і почуття дає нам Дух Святий. І тому наживання, тобто збирання та активний пошук благодаті Божої, і є найважливіше наше завдання по життю. Взаємодія з Богом через таїнства дозволяє побачити свої помилки, зрозуміти, як їх виправити, отримати справжніх сил від Джерела Життя і з надією готуватися до вічності, яка має набагато більшу цінність, ніж дане нам зараз старе й тимчасове.

Володимир Басенков