7 червня в нинішньому році весь православний світ святкує День Святої Трійці. Він завжди припадає на неділю, а в суботу перед цим великим святом Церква згадує всіх спочилих в Бозі православних християн. 

Називається цей день поминання Троїцькою батьківською суботою. Подібно М“ясопустній поминальній суботі цей день має вселенський характер поминання, тому що День Святої Трійці – це День Зішестя Святого Духа на апостолів, День народження новозавітної Церкви. Тому ми перед цим святом згадуємо всіх спочилих членів Православної Церкви і просимо у Бога для них прощення гріхів і Царства Небесного.

Хочеться відзначити, що, як правило, люди дуже люблять своїх покійних і тому приходять в храми помолитися про них, адже дійсно переживають про загробну долю своїх родичів і намагаються виконувати за них все те, що допоможе їм увійти в рай, здійснюють про них молитви різного роду і творять справи милосердя. Люди в більшості своїй є невпинними клопітниками перед Всевишнім за своїх покійних. Практично кожен раз, служачи панахиду, ти повертаєшся при кадінні або на відпусті до парафіян і бачиш їх серйозні, часто заплакані очі і обличчя, занурені в молитву. Це не може не радувати. Це дуже радує нас, священиків.

Також хочеться сказати і про те, що, слава Богу, люди запрошують часто священиків до важко хворих і вмираючих людей, щоб сповістити їх, причастити Святих Христових Таїн, зробити над ними таїнство Єлеосвячення (в народі – соборування). Це теж дуже радує, тому що за одну мить покаяння розбійник потрапив в рай. І тому ми віримо, що покаянне почуття, щира сповідь, причастя Тіла і Крові Христових, таїнство Єлеосвячення дуже угодні Господу Богу, і Він по невимовній своїй милості відкриває людям, які прийняли ці святі таїнства, особливо перед смертю, двері в Царство Небесне.

Однак розповім і про таке своє спостереження. Є категорія християн, які ходять в храми (за рідкісними винятками) тільки заради поминання своїх покійних. Це добре, але потрібно думати не тільки про порятунок їх душ, але і про порятунок своєї душі. І то потрібно робити, і цього не залишати, кажучи євангельськими словами. Треба приходити не тільки на заупокійні служби, а й на богослужіння взагалі. Важливо полюбити церковне храмове богослужіння як таке, тому що в ньому ми максимально наближаємося до Бога. Потрібно полюбити святу Євхаристію, причастя Тіла і Крові Христових, це відчуття освячення Богом тебе, відчуття найбільш тісного з'єднання з Ним, яке може бути тільки під час причастя Святих Христових Таїн. Це немов би відродження, воскресіння, оновлення в тобі життя, коли все всередині тебе наповнюється світлом Христовим. Думаю, що кожен християнин, який бере участь в Таїнстві Євхаристії знає це. І дуже шкода тих, хто не знає цієї великої радості причастя Тіла і Крові Христових.

Хочеться сказати всім тим людям, які приходять в храми часто тільки заради панахиди: не тільки близьких потрібно просувати молитовно до Бога, а й самим просуватися теж. Тому що не тільки родичів своїх покійних потрібно любити, а й Господа теж. Слід бажати спілкування з Ним, з'єднання з Ним і для своїх покійних родичів, і для себе самих. Треба не тільки нести молитовно на своїх плечах родичів покійних в храм, а й почати свій особистий шлях до Бога, щоб і ти сам всією душею, всім серцем полюбив Його, щоб Він став тобі потрібен.
Це, звичайно, добре, що ти відстояв півгодини на панахиді, перед роботою або на обідній перерві прийшов в храм, щоб свічечку поставити за упокій або записочку подати на завтрашні Літургію і панахиду. Це все дуже добре, правда. І спасительно для твоїх покійних і для тебе. Але особисто для тебе цього мало.

«Сину мій! віддай серце твоє Мені, і очі Твої  нехай спостерігають шляхи Мої...» (Прит. 23: 26), – говорить Господь нам у Святому Письмі. І якщо ми не тільки за життєвими потребами будемо заходити в храм, а й за невідступним полум'яним бажанням, потреби любові до Бога, то тоді нам відкриються такі духовні скарби, про які ми навіть не підозрювали і без яких ми не зможемо жити, тому що вони є життям самим.

Будемо ж, дорогі брати і сестри, не тільки бажати порятунку для наших покійних родичів, а й рятуватися разом з ними в Матері-Церкві у Христі Ісусі, Господі нашому!

Царство небесне всім в надії воскресіння покійним православним християнам!

Ієрей Андрій Чиженко