Слово духівника Київських духовних шкіл архімандрита Маркела (Павука).  

Настав 2021 рік відтоді, як святі Ангели заспівали радісну пісню «Слава Богові на висоті, а на землі – мир в людях доброї волі!», сповіщаючи про народження Спасителя світу Христа.

Як змінився світ? Чи стало в ньому більше добра та правди?

Скептики можуть сказати, що нічого не змінилося на краще, стало лише гірше. Але в час народження Спасителя насправді виповнилося таємниче пророцтво святого Даниїла про камінь, який сам собою відірвався від гори, розтрощив ідола і став великою горою, що покрила собою весь світ (див. Дан. 2:31–45). Текст цього пророцтва не просто так читають у навечір’я Різдва Христового. Ідол із глини, заліза, міді, срібла та золота – це образ  земних царств, які намагаються відібрати права та свободу людей, декларуючи рівність. Окрім того, цей істукан, на думку святих отців, символізує пристрасті, що роблять нас рабами всякого зла. Хто з нас наважиться стверджувати, що не має жодної шкідливої звички, через яку часом стає дуже соромно? Хто стане запевняти, що вільний від пристрасті, яка порушує стосунки з рідними та близькими або заводить у недобрі обставини?

Камінь, що відривається від гори, символізує собою Христа, Який безсіменно народжується від Діви Марії та проповідує Євангеліє, а найголовніше – Своєю смертю на Хресті руйнує смерть і все, що до неї приводить: усі гріхи та пристрасті – і кожній людині дає силу бути переможцем зла. Тепер усі ми, як пише апостол, народ святий, царське священство (див. 1 Пет. 2:9), ти вже не раб, а син і спадкоємець Божий, наголошує у  святковий день Різдва Христового апостол (див. Гал. 4:7).

Що це за сила, перед якою не може встояти жодне зло? Ця сила – любов. Але вона не має нічого спільного з нашими земними почуттями, тому що надприродного походження, а її джерелом є Сам Бог. Щоб стати її причасником, потрібно постійно йти проти пронизливого вітру цього світу, потрібно мати відвагу плисти проти його брудної течії. Світ каже: «Насолоджуйся, їж, пий, веселися», а той, хто хоче стяжати в серці таку святу любов, намагається у всьому себе стримувати. Світ каже, що чесноти цнотливості й вірності в шлюбі вже застаріли, а християнин, причетний до такої любові, намагається зберігати ці чесноти навіть перед загрозою смерті (як, наприклад, це робили наші Києво-Печерські преподобні Мойсей Угрин та Іоан Багатостраждальний). Світ каже, що треба жити для себе і використовувати інших людей заради свого збагачення будь-якою ціною, а причасники надприродної любові, навпаки, про себе забувають і віддають усі сили для служіння Богу та людям.

Нині тривають бурхливі дискусії, яка віра істинна; дехто ніяк не може зрозуміти, чому між різними християнськими конфесіями відбувається постійна ворожнеча; політикам важко збагнути, чому ми не хочемо визнавати розкольників так званої ПЦУ? Нас закликають виявити християнську любов і об’єднатися. Але ми не можемо їх послухатися, бо нам пропонують йти за вітром перемін і плисти за брудною течією цього світу, тобто нам пропонують не небесну, а мирську пристрасну любов, яка за привабливою риторикою про відновлення історичної справедливості й людську гідність розділяє за політичними та національними ознаками. Ця любов не вміє прощати, не дає силу полюбити ворогів своїх, не вміє по-справжньому жертвувати.

Справжня любов оприявнюється лише на хресті самопожертви.

Отже, дорогі брати й сестри, як би нам не було важко,  не будемо лякатися, а заради здобуття у своєму серці справжньої вічної любові йдімо проти холодного вітру цього світу.

Супротивники постійно вказують на наші великі та малі гріхи. Справді, ми великі грішники. Однак і серед нас є багато людей, які відважно й безкомпромісно служать Христу та Його Церкві, а завдяки їхнім молитвам ми ще живі.

Ось що дало християнство за дві тисячі двадцять років світові, і саме це надихає людей паки й паки долучатися до хору святих Ангелів та прославляти в ці дні Богонемовля Христа. Амінь!