Соломон називає шість ознак поведінки, які неприємні Господу. Цар попереджає, що вони шкідливі для душі і якщо вони мешкають в твоєму серці, з ними терміново потрібно розлучитися. Інакше ти ризикуєш опинитися їхнім в’язнем навічно.

Фізична смерть позбавляє людину абсолютно всього, що є придбаним за час життя в земному світі, окрім головного – душі. Душа на кшталт саду, який протягом життя або дбайливо вирощують, або нерозумно використовується, або взагалі залишається без догляду. Доброчесність на кшталт культурних рослин, благодатно впливає на життя в саду душі і приносить гідний плід. А ось гріхи – справжнісінькі бур'яни, якщо не сказати зовсім небезпечні отруйні представники духовної фауни. Ними можна поранитися або отруїтися. Уявіть, що в такому недоглянутому і небезпечному саду, може так статися,  доведеться жити вічно ...

Тому Соломон попереджає сина: стережись і лукавих людей, і тим більше наслідування їм. Якостями лукавої людини, які є огидними для Бога, цар називає «очі горді, брехливий язик і руки, що кров неповинну ллють, серце, що плекає злочинні думки, ноги, що сквапно біжать на лихе, свідок брехливий, що брехнями обмовлює, і хто розсіває сварки поміж братами» (Притч. 6: 17-19). Спробуємо розшифрувати, що мав на увазі Соломон.

Під гордими очима можна припустити гордовитість. Любові як найвищої з доброчесних якостей протиставляється нелюбов. Вона виражається у відмові однієї людини визнавати іншу як рівну собі, як творіння Бога, як носія образу Господа і гідної любові. Не можна досягти духовної досконалості, зневажаючи ближніх. Тільки любов і добре ставлення до людей здатні наблизити людину до Творця.

Для християнина брехня не властива, тому що вона спотворює природню для людини правду. Адже це є у природі людини – говорити те, що думаєш, не приховувати чогось від ближнього, бути з ним прямим і відвертим. Адже батько брехні – диявол. Ненавидячи людей, він обманом загнав їх в капкан порушення заповідей Божих. Брехня завжди переслідує корисливу мету, гірку ціну за яку платить обманутий чоловік.

До речі, руки, що проливають невинну кров, – продовження справ брехунів. Зовсім необов'язково когось фізично бити, щоб опинитися винним в цьому мерзенному перед Богом ділі. Будь-який біль, заподіяний ближньому, в тому числі за допомогою брехні, і є справою рук, що проливають кров.

Серце, що плекає лихі думки, – це ненависть однієї людини до іншої. Більш того, бажання помститися або просто насолити, як кажуть, з шкідливості (насправді через заздрощі та від непомірної гордині). У нас є Суддя – Бог. Нехай він судить наших кривдників. А якщо ненависть виникає навіть не до кривдника, а до людини, у якої щось виходить краще, – симптом дуже небезпечний. Кувати злі помисли від заздрості – ознака серйозної духовної хвороби.

Ноги, біжать на лихе, – це дії брехуна і ненависника. Вражена злими думками людина з часом на автоматі починає діяти за звичною їй схемою: обманює, заподіює біль, скоює злочин. Вона навіть не замислюється, погано вона чинить або добре. Тут Соломон говорить вже про звичку чинити зло.

Ну, з лжесвідком, який бреше, щоб насолити ближньому, і зіштовхує людей лобами, все зрозуміло. Але наскільки потрібно ненавидіти людей, щоб завдавати їм біль? Та ще робити це не в лоб, а за спиною, величезну енергію витрачаючи на розробку планів, зустрічі з третьою стороною і розігрування цілих комбінацій інтриг? Важко уявити, що твориться з душами таких людей.

Загалом, ось такі якості Соломон називає вкрай небезпечними. Так і є. Тому що в них виражена ступінь вже не просто гріхів або провин, скоєних мимоволі під тиском обставин або застосованих в якості самозахисту під час тих чи інших ситуацій. Соломон говорить про усвідомлене зло, яке стало звичкою, мисленням і способом життя. Бігайте зла, тому що Бог є Добро. Сьогодні ви годуєте чесноту або гріх, а завтра сповна насититеся їх плодами. У вічності це насичення буде нескінченним.

Володимир Басенков