Чому Мойсею з'явився палаючий кущ, чому він не згорав і до чого тут Богородиця?

17 вересня – свято ікони Божої Матері «Неопалима купина». Нагадаємо передісторію. У 40-річному віці Мойсей залишив Єгипет і відправився до Синайської гори Хорив. Одного разу провів він стадо в пустелю. «І з'явився йому Ангел Господній в полум'ї вогню з середовища тернового куща. І побачив він, що терновий кущ горить вогнем, але кущ не згорає. Мойсей сказав: піду і подивлюся на це велике явище, чому кущ не згорає. Господь побачив, що він йде дивитися, і кликав до нього Бог з середовища куща, і сказав: Мойсей! Мойсей! Він сказав: Ось я! І сказав Бог: не підходь сюди; зніми взуття твоє з ніг твоїх, бо місце, на якому ти стоїш, є земля свята» (Вих. 3:2–5).

Мойсей, підступаючи до тернового куща (Неопалимої купини) і боячись поглянути на Творця, отримує веління: «зніми взуття твоє». Феодорит Кирський, тлумачачи дане дійство, міркує: «інші кажуть: для того, щоб відкинув він від себе життєві піклування, пов'язані зі смертним життям, тому що мертва шкіра чобіт. Інші ж кажуть: для того, щоб босими ногами освятив він землю. А я не приймаю ні того, ні іншого; по-перше, тому що Мойсей не був ще висвячений ні в архієрея, ні в пророка, а потім і тому, що Бог освятив вже місце і найменував його святим, то марно, як вважаю, стверджувати, нібито Мойсей освятив його ногами. І тому гадаю, що означається наступне: по-перше, Бог самого Мойсея словом цим робить благоговійним, щоб зі страхом слухав те, що йому велять, а потім попередній дає урок, як треба священикам служити в скинії. Бо і вони священнослужіння і жертви здійснювали з босими ногами» 

Ікона «Мойсей у Неопалимої Купини». Візантія. XIII ст.

На думку ж св. Кирила Олександрійського, це «знамення мертвості і тління, тому що всяке взуття є залишок померлої і відданої тлінню тварини. Отже, Христос недоступний для тих, які під законом і під дитячим служінням. Необхідно перш омити скверну і стерти нечистоту гріховну».

Чому ж вогонь не знищив терновий кущ? Прислухаємося до св. Кирила Олександрійського, який пише: «...Купина є чагарникова рослина, безплідна і така, що мало відрізняється від теренника. Велике же полум'я обійняв її. В образі вогню з'явився Святий Ангел. І полум'я вельми високо піднімалося, але анітрохи не шкодило купині, в якій з'явилося. Справа була воістину незвичайна і вище всякого розуму. Вогонь облягає терен і тільки зігріває його тихим дотиком своїм, як би забуваючи свою природну силу і абсолютно спокійно облягаючи те, що міг би винищити. Тому-ось божественний Мойсей і був вражений баченням. Який же сенс цього бачення? Вогню Святе Письмо уподібнює божественне єство з тієї причини, що воно всесильне і легко може все побороти; древам же і траві польовий уподібнює людину, яка з землі вийшла. Тому й каже, в одному випадку: "Бог наш вогонь що поїдає" (Євр. 12: 29, сн. Втор. 4: 24); а в іншому випадку: "людина, як трава, дні її, яко цвіт польовий, так відцвіте" (Пс. 102:15). Але як вогонь нестерпний для терну, так і Божество для людства. Втім, у Христі воно стало стерпно: "як в тому живе всяко творіння Божества тілесне", як і Премудрий Павло засвідчив (Кол. 2: 9)... тобто Бог вселився в храмі Діви, зійшовши до кротості досточудної і як би пом'якшуючи непереможну могутність єства свого, щоб бути доступним для нас, як став доступний і вогонь терну. Але те, що по єству своєму доступно пошкодженню, тобто плоть, Він явив вище за тління, винищення; на це прообразово вказує вогонь в Купині, що абсолютно неушкодженим зберіг дерево... Отже вогонь щадив терен, і полум'я було стерпним для малаго і вельми слабаго древа; тому що доступно стало людству Божество. І це було таїнство у Христі"».

Палаюча, але вогнетривка купина символізує непорочне зачаття Богородицею Христа. Згідно з іншим трактуванням: Свята Богоматір прийшла в світ гріха, але неопаленої гріхом. На давніх іконах часто зустрічається Богоматір з Ісусом на руках або з піднятими руками в позі Оранти або Знамення, а перед кущем – уклінний Мойсей. Пізніший образ датується XVI ст. : з восьмикутною зіркою з двох гострих чотирикутників червоного і зеленого кольорів (перший як символ полум'я, другий – зелені куща). У кутах ікони – символи євангелістів і архангели Михаїл з жезлом, Рафаїл з посудиною-алавастром, Уріїл з вогненним мечем, Селафіїл з кадилом, Варахіїл з виноградним гроном і Гавриїл з гілкою благовістя.

Біля підніжжя гори, де Бог з'явився Мойсею в полум'ї пишного зеленого куща, був зведений монастир Св. Катерини (перші назви – монастир Преображення, монастир Неопалимої Купини), мощі якої знайшли ченці в VI столітті.

Святий вівтар розташований над корінням Неопалимої Купини, а сама рослина пересаджена за стіни храму. Відомо, що це єдиний кущ такого роду в Південному Синаї і жодна спроба висадити його в іншому місці успіхом не увінчалася.

Неопалима купина на території монастиря Св. Катерини. Синай, Єгипет

У монастирі, серед ігуменів якого був Іоанн Синайський, автор «Лествиці», який 40 років прожив відлюдником, і сьогодні щодня служать Літургії. В обителі збереглися цінні рукописи, грамоти з золотими і свинцевими печатками візантійських імператорів, патріархів і найдавніші з ікон (всього понад 2000), 12 з них написані гарячими восковими фарбами. Вражає величністю мозаїк базиліка Преображення. У вівтарі в мармуровій раці зберігаються два срібних ковчежця з мощами святої Катерини (глава і правиця). Їх виносять в кінці богослужіння для поклоніння. Палець великомучениці знаходиться в мощевику ікони. Кожному православному паломнику ієромонах монастиря дарує колечко із зображенням сердечка, в центрі якого напис грецькою мовою «Агіа Катерина». 

Ікона святої Катерины. Критська школа. XVI ст. 

Переказ про те, як Катерина увінчалася царським вінцем – отримала перстень від Христа, стало улюбленим сюжетом художників епохи Відродження: Рафаель, Веронезе Паоло, Пуссен, Джованні Батіста Бертуччі та ін., а її іконописний образ з колесом, всіяним шипами, не тільки нагадує про мучеництво отроковиці, а й змушує задуматися про міцну віру, за яку жертвують життям. Віддають молитви святій Катерині спраглі щасливого заміжжя, сімейного благополуччя.

За кількістю і цінності книг, сувоїв (близько 1700) і стародавніх рукописів (понад 3300) бібліотека монастиря поступається тільки Ватикану. Серед відомих святинь там зберігається Синайський кодекс IV століття, список Біблії грецькою мовою, з неповним текстом Старого Завіту і повним текстом Нового Завіту.

Не всі, як святі старці, що з Ангелами предстоять, можуть подвизатися в синайському монастирі, але за допомогою молитовного діяння кожен з нас має можливість духовного оновлення: «Иже в Купине, огнем горящей и несгораемой, показавый Моисеови Пречистую Твою Ма­терь, Христе Боже, огнь Божества неопальне во чреве Приимшую и нетленну по Рожде­стве Пребывшую, Тоя молитвами от пламене страстей избави нас и от огненных запалений град Твой сохрани, яко Многомилостив».

Наталія Сквіра