Цікаво, що перше двунадесяте свято церковного року - Різдво Пресвятої Богородиці, а останнє - Її Успіння. Чому так?

На мій погляд, Діва Марія - кращий Представник занепалого людства. Це символ всього людства, осяяного Христом. Тому що всі двунадесяті свята, навіть якщо вони Богородичні, по суті - завжди Христоцентричні. І представляють окремо якийсь елемент спасіння Богом людини, а в сукупності - цілісну картину Відкупного подвигу Господа і Бога і Спаса нашого Ісуса Христа, звершеного для нашого з вами порятунку. І тому житіє Пресвятої Богородиці, Її Різдво, Її Успіння - це символ торжества і перемоги очищеного Богом і сполученого з Богом людства над смертю, над дияволом, над гріхом. Тому Успіння Пресвятої Богородиці ще називають «Богородичной Пасхою». Адже її Успіння є відображенням і Воскресіння Спасителя, і Його Вознесіння. Згадаймо положення в гроб Пречистого Тіла Діви Марії, потім відчинення труни для святого апостола Фоми, якого не було на погребінні, незнайдення Тіла Божої Матері, Її чудесного явлення під час агапи і проголошення Нею таких обнадійливих слів: «Радійте! Я з вами - в усі дні», так це схоже на слова, сказані Спасителем Своїм учням після Воскресіння: «І ось, Я  з вами в усі дні до кінця віку. Амінь» (Мф. 28:20). Причому зауважте: «пасхальність» Успіння Пресвятої Богородиці тут очевидна, і вона була підтверджена і закріплена святими апостолами. Чому? Тому що явлення Діви Марії відбулося під час Літургії. І апостоли, побачивши Її, піднесли хліб і на честь Пречистої, вигукнули: «Пресвятая Богородице, допомагай нам». З тих пір ми для Літургії печемо окрему «Богородичну» просфору, виймаємо з неї частинку з певними словами на проскомідії в честь Божої Матері та кладемо цю частинку праворуч Агнця на дискосі.

Все це дуже піднесено, таїнственно і трепетно. Все це дуже ніжно. Все це чекає і нас, якщо ми того захочемо. Якщо все своє життя ми будемо готуватися до смерті і до вічного життя. Тому і встановлений Успенський піст. Щоб ми розуміли, що все наше життя - це приготування до вічності.

І хто до тебе з'явиться в кінці кінців: ангел з райською квіткою або біс зі смородом пекла? І до чого ти врешті-решт прийдеш: до особистісної катастрофи? До муки? Або до святого безболісного Успіння? Коли Сам Спаситель твою душу на Небо піднесе в любові!

Ось і ти Його люби. Сповідайся, причащайся Тіла і Крові Христових, молись, ходи в храм Господній, твори добрі справи, живи по заповідях Божих. Одним словом, будь готовий. Життя іде до смерті день за днем. Нехай же вона буде успінням, твоєю особистою перемогою і Пасхою, а не твоїм особистим пеклом і поразкою.

Пресвята Богородиця, спаси нас!

Протоієрей Андрій Чиженко