Різдво Христове – друге за значимістю свято церковного року. Не дарма в народі його називають зимовим Великоднем, а богослужбові книги прямо вказують: «Різдво Христове – Великдень. Свято триденне». Тому Церква і готує до цього свята дуже незвично. 

Те, що Різдво Христове – Свято незвичайне, видно і за нашим богослужбовим календарем. Перші передріздвяні співи ми чуємо за місяць до свята, вони потихеньку додаються протягом Різдвяного посту, а досягають апогею в останні шість днів перед Різдвом. Давайте ж розберемо, що в цих передріздвяних службах і піснеспівах незвичайного.

Той, хто уважно молиться відразу помітить, що співи Передсвята Різдва дуже схожі на співи Страсної седмиці. Наприклад, відомий піснеспів Великої Суботи, дня напередодні Великодня, починається так: «Волною морскою Скрывшаго древле, гонителя мучителя, под землею скрыша спасенных отроцы» (українською «Того, що хвилею морською покрив давно колись, гнобителя мучителя  під землею  (тобто у гробі) скрили спасенних діти». Напередодні Різдва співається такий піснеспів: «Волною морскою Скрывшаго древле гонителя мучителя – в яслех сокрываемаго убити ищет Ирод» (українською «Того, хто в давнину врятував від гонителя і мучителя, прихованого в яслах вбити шукає Ірод»). І такі алюзії проходять через всі передріздвяні богослужіння – апофеоз земного життя Спасителя перегукується з початком цього життя, вказуючи на те, що наше спасіння почалося задовго до Голгофи, ще в «убогому вертепі» Віфлеєму.

Особливий день серед днів Передсвята – це остання неділя перед Різдвом. Вона називається Неділею святих Отців і присвячена спогаду всіх старозавітних праведників, що жили до Христа. За богослужінням в цей день читається перша глава Євангелія від Матвія, в якій наводиться Родовід Ісуса Христа. А в богослужінні прославляються старозавітні святі: «Адам, радіючи нині, прикрашається славою божественного причастя, як основа і початок праотців мудрих; радіє Авель, Єнох веселиться, і Сиф торжествує разом з Ноєм; з патріархами співає Авраам всехвальний, і Мелхиседек бачить з вишніх»

Більше ж усього в цей день в піснях зустрічаються імена праотця Авраама, пророка Даниїла і трьох отроків – Ананії, Азарії та Мисаїла, яких цар Навуходоносор кинув у піч за відмову вклонитися ідолу.

Особливе шанування Авраама і Даниїла Церква пояснює в одному з співів цього дня (приводимо його українською): «Початок отців, як началовождя закону і благодаті, з роду Авраамового, Даниїла божественного нині вшануймо, бо він як пророк Божий провістив Христа від Діви». Авраам Богом названий «батьком усіх віруючих», і саме через нього Бог створює собі обраний народ, а пророк Даниїл пророкував точний рік пришестя Спасителя у своєму пророцтві: «Сімдесят років-тижнів (тобто 490 років) призначено для твого народу та для міста твоєї святині, аж поки переступ буде докінчений, і міра гріха буде повна, аж поки вина буде спокутувана, і вічна правда приведена, аж поки будуть потверджені видіння й пророк, і щоб помазати Святеє Святих визначені для народу Твого і святого Міста твого, щоб покрито був злочин, запечатані були трехи і загладжені беззаконня, і щоб приведена була правда вічна і запечатані були бачення і пророк і помазан був Святий святих» (Дан. 9:24).

У порятунку отроків Богом з вогню Церква бачила прообраз Різдва Христового. Один з різдвяних піснеспівів можна перекласти так: «Піч представила образ надприродного дива: бо вона не обпалює юнаків, яких прийняла в себе, як і вогонь Божества утроби Діви, в яку зійшов».

Останній день перед Різдвом Христовим теж унікальний. У богослужбових книгах він носить назву «Навечір'я Різдва Христового», а в народі називається святвечором.  У цей день вранці відбувається особлива служба – царські часи. Ця служба була складена в VII столітті святим Софронієм Єрусалимським (він відомий також як автор житія Марії Єгипетської). Часи називаються «царськими», ймовірно, тому, що у Візантії зазвичай відбувалися в присутності царя і закінчувалися многоліттям царю і патріарху. Це многоліття (тільки вже патріарху, митрополиту і всьому собору) досі виголошується на цій службі. У порівнянні зі звичайними чотирма службами часів, які в храмі відбуваються щодня, на цій службі читаються читання зі Святого Письма – зі Старого Завіту, Апостола і Євангелія. У кожній з чотирьох служб читається спочатку якесь пророцтво про народження Христа, потім дається тлумачення пророцтв у світлі послань апостолів і закінчуються читання розповіддю про Різдво.

Після царських часів служиться особлива Літургія. В її складі особливі, передріздвяні співи, пророцтва Старого Завіту (на звичайній Літургії старозавітні уривки не читаються). В давнину вона відбувалася в другій половині дня, ввечері напередодні Різдва, і закінчувалася з появою першої зірки, що трактувалося як появу Віфлеємської зірки, яку побачили волхви. Зараз же вона відбувається вранці, відразу за царськими часами, але після її закінчення в середину храму виноситься свічка, яка символізує зірку, духовенство та хор співають пісні Різдва Христового – тропар і кондак, тим самим вказуючи, що починається свято Різдва.

Передріздвяні богослужіння унікальні, і, щоб пережити свято Різдва Христового найбільш повно, потрібно побувати хоч на одному з них, щоб через участь в цих богослужіннях підготувати свою душу до світла Віфлеємської зірки. 

Олександр Адоменас