Відповідає протоієрей Володимир Пучков.

«Пам'ятай день суботній», або, на мові обивателя, «в свята працювати не можна», - сама, мабуть, відома заповідь як в церковному середовищі, так і за її межами. Середньостатистична людина в цьому питанні кидається в різні крайнощі – від «не можна голитися в неділю» до «працювати не гріх, гріх не працювати».

Свідома церковність, як не парадоксально, тут не всім допомагає. Пам'ятаю, що, навчаючись в семінарії, я був бібліотекарем і в мої обов'язки входила щорічна перевірка бібліотечного фонду. Проходила вона влітку, коли семінарія була на канікулах, і для її успішного проведення потрібно було зібрати всі книги, що знаходяться на руках. Оскільки серед читачів було чимало місцевих парафіян, сповіщати їх про необхідність здачі літератури потрібно було за допомогою оголошень. Так ось, в одну з погожих квітневих неділь ми з товаришем зайнялися розклеюванням оголошень. Під кінець цього не самого захоплюючого заняття, у самої останньої дошки оголошень, до нас підійшли двоє хлопців з лаврських прихожан і поцікавилися бібліотекою і перевіркою книг. Хлопці вислухали нашу розповідь, а потім один з них, дивлячись, як мій товариш хвацько розрізає оголошення, надруковані по кілька штук на одному аркуші, зауважив з докором: «І охота вам, хлопці, в неділю ножицями різати»? Я вже зібрався було ввічливо посміхнутися у відповідь на незграбний жарт, проте, зустрівшись очима з співрозмовником, зрозумів, що він і не думав жартувати. Через секунду хлопці пішли своєю дорогою, а ми вирушили в семінарію. Тоді я так і не зрозумів, що в наших діях було не так, але з часом дізнався, що багато хто, особливо в сільській місцевості, переконаний, що в неділі і свята не можна робити цілком звичайні і прості речі: різати ножицями, голитися, зрізати нігті, відвідувати перукарню і навіть, як це не смішно, митися.

І це при тому, що заповідь про день суботній не те щоб зрозуміла і проста, вона елементарна і настільки ясно викладена, що навіть ніяких пояснень не потребує. Втім, якщо нагальна потреба є, не гріх буде й пояснити.

Отже, «шість днів працюй і роби усякі справи свої» (Вих. 20:9). З одного боку, до «усяких справ» легко віднести взагалі будь-яку діяльність, дію і всякий вчинок. Але, з іншого, давайте звернемо увагу на те, що «всі справи» протиставляються богоугодному проведенню святкового дня, отже, забороняються вони не в силу того, що самі по собі недоречні в конкретний день, а тому, що можуть перешкодити богоугодному проведенню цього дня - молитві, читанню Писання, роздумам про Бога, відволікаючи, наприклад, увагу, віднімаючи час або сили. Якраз одномоментне розрізання паперу, один пришитий ґудзик або підкручування декількох гайок ніяк не завадять провести святковий день по-Божому. Що дійсно завадить, так це звична, рутинна буденна праця, яка віднімає сили і займає багато часу. Будь-яка робота, що перетворює день спокою в робочий день, безумовно, заборонена заповіддю. Одночасно з цим немає і бути не може переліків або списків справ, які в недільні та святкові дні робити можна, а які не можна, тому розмови про те, що в свята не можна «різати» або «стукати», позбавлені будь-якого сенсу.

Ну а як же домашні справи? Вони, з одного боку, віднімають багато часу, а з іншого, без них ніяк. Приготування їжі, необхідне щоденне прибирання, інші клопоти по господарству. Все це як там не є рутина для господині. Тут, думаю, не зайвим буде згадати слова Господа: «Чи не відв’язує кожен з вас у суботу вола свого або осла від ясел і веде напоїти?» (Лк. 13:15)? Зауважте, Христос говорить про звичну для Його часу роботу по господарству і навіть в колі фанатичних ревнителів суботи Його слова звучать як мова про самі собою зрозумілі речі. Авжеж - субота суботою, а скотина потребує корму і водопою. Ось і відповідь на питання про щоденну домашню роботу. Вона необхідна і тому заповіддю не регламентується. Але навіть серед такого роду роботи є дії, які досі вважають неприпустимими. Наприклад, прання. У переконанні, що прати в свята не можна, живуть багато і церковних, і нецерковних людей. На практиці таке переконання виглядає, як правило, дивно - невдалий ревнитель в певні дні вперто не користується пральною машиною, вважаючи, мабуть, що між пранням за технологією позаминулого століття (на річці і з пральними дошками) і натисканням декількох кнопок на пральній машині нема ніякої різниці. Тим часом, якщо заняття не вимагає ніяких труднощів і зовсім не віднімає часу, про яке порушення заповіді може йти мова? Про гігієнічні процедури, вважаю, навіть говорити зайве. Чистити зуби, приймати душ, голитися необхідно як мінімум щодня, та й, погодьтеся, людина, що виглядає в будні дні як нова копійка, а в неділю приходить в храм неголеним, викликає щонайменше подив.

Однак і це ще не все. У житті трапляються ситуації, коли робота, тривала і виснажлива, в недільні та святкові дні не просто не гріховна, а й прямо обов'язкова. Йдеться про допомогу ближньому. Якщо ближній потребує допомоги, можливості чекати до понеділка немає, а ми поруч, то не допомогти не можна. І якщо я навряд чи буду в неділю колоти дрова собі для каміна, справедливо вважаючи це гріхом, то допомогти у цьому пристарілому сусіду, який і сокира в руках здатний утримати тільки при хорошому самопочутті, що трапляється у нього три рази на місяць, я, як християнин, зобов'язаний хоч в неділю, хоч у свято, хоч на Великдень.

Але чи не здається вам, що ми, чим детальніше розбираємо всілякі можна-не можна, тим далі йдемо від головного? А головне це - Літургія. Будучи серцевиною будь-якого церковного святкування, Літургія наповнює собою святковий день. І, розмірковуючи про те, чого не можна і що можна, дуже важливо не забувати про те, що потрібно. Адже без участі в Літургії виконати заповідь про день суботній нам не допоможе навіть повна бездіяльність. Та й сама заповідь про день суботній дана, щоб «святити його», а не просто сидіти склавши руки, в очікуванні від Бога нагороди за неробство.