Актуальна духовна порада від митрополита Антонія (Паканича).

Щоб знайти відповідь на це питання, звернемося до рядків Святого Письма.

«Люди розпусні обурюють місто, а мудрі втішають заколот», – сказано в притчах царя Соломона. 

У цих словах закладений глибокий сенс, і вони відкривають істину: щоб залишити про себе добру пам'ять на землі, слід залишити на землі мир.

У знаменитого німецького поета Йоганна Гете була цікава звичка – він набивав кишені насінням квітів. І куди б не йшов, неодмінно їх розкидав. Так, протягом недовгого періоду часу, квітами були заповнені всі передмістя міста, по яких він гуляв. Скрізь, де ходив, поет розцвітали квіти.

Найбільше Гете любив фіалки. І досі в пам'ять про знаменитого співвітчизника німецькі селекціонери називають нові сорти фіалок іменами героїв його творів.

Прекрасний приклад, на мій погляд, того, як можна буквально сіяти красу на землі. Але можна сіяти красу і мир і в душах людей.

Прощаючи, ми даємо шанс іншому стати краще, підтримуючи ближнього, ми даруємо йому надію, люблячи беззастережно, ми витягуємо на поверхню з глибин людської душі найпрекрасніше. Тому що тільки на любов відгукується все справжнє в серці людини.

Таким чином, ми можемо в кожному запалювати божественне, наповнювати життя ближнього радістю і світом. В цьому і полягає одне із завдань людини: уподібнитися Богу в справах Його.

Деякі чомусь вважають себе нездатними творити добро.

Упевнений, абсолютно нездатних до добра людей немає. Буває, людина озлобилася, розгнівалася і їй здається, що в її душі немає місця для доброти, співчуття, але вона помиляється; це тимчасовий стан: не люблячи, не здійснюючи добрих справ, кожен відчуває постійний дискомфорт, йому незатишно в цьому світі. Адже світ створений для блаженства. А блаженство приходить тільки в мирне і любляче серце.

Будемо ставати мудрішими, будемо жадати миру і нести мир. Мудрість вимірюється не матеріальними досягненнями і успішністю, а ступенем зменшення злоби в нашому серці.

Записала Наталя Горошкова