«Чого я чекаю від Різдва» – на це запитання напередодні великого свята відповіли діти із різних куточків України.

Чарівності Різдвяної ночі щороку з нетерпінням чекають всі православні християни. Це час великої благодаті, що опускається на землю, даруючи людським душам тепло, спокій, надію та радість. Народження Спасителя славлять у кожному православному домі. Але для маленьких дітей диво Різдва Христового набуває нових барв. Для дітей Різдво – справжнє свято радості, сімейного затишку, добрих побажань і подарунків. Для них це свято віри та любові, які виявив до Своїх дітей Господь, пославши на землю для спасіння людства возлюбленого Сина Свого.

Портал «Православная Жизнь» вирішив з'ясувати у дітей із різних куточків України, що для них означає Різдво, і чого вони чекають у своїх чистих та світлих душах від цього свята.

Анастасія Коник, 12 років, м. Львів:

– Я з нетерпінням чекаю Різдва. Свято дарує мені яскраві емоції. Адже, це час, коли ми із братиками колядуємо, йдучи до родичів, сусідів. Для мене колядка – це особливий спосіб прославити Христа.

Нікіта Швед, 10 років, смт Нова Ушиця Хмельницької області:

– Від Різдва я чекаю дива. Ми весь піст ходимо до церкви, робимо добрі справи і чекаємо на народження маленького Іісуса. На Різдво в храмі і вдома всі колядують, радіють. До нас приходять багато колядників. Цього року я читатиму на службі Апостола, тому трохи хвилююся... А ще я чекаю снігу! Багато-багато...

Серафимка Швед, 7 років, смт Нова Ушиця Хмельницької області:

– Найбільше за Різдво я чекаю Святого вечора, коли ми всією сім'єю сідаємо за стіл, запалюємо свічки, їмо кутю, вареники та колядуємо. На Різдво, після служби у храмі, ми завжди їздимо відвідати дідуся та бабусю, поколядувати з ними. Мій дідусь знає дуже багато колядок, які співали у нашій родині зпрадавна. Я хочу їх також вивчити, щоб колись співати зі своїми дітками.

Ваня Вергун, 8 років, м. Донецьк:

– Для мене Різдво – це краще, ніж мій День Народження. У мій День Народження народився тільки я, а на Різдво до нас прийшов Іісус, так мама каже. Ми всі йдемо до храму, потім ми з сестрою співаємо за столом «Добрий вечір тобі, пане господарю», їмо, сміємось і радіємо. А ще ми готуємо частування та гроші тим, хто приходить до нас із колядками, навіть якщо вони погано співають. Іноді ми співаємо всі разом із колядниками прямо біля наших воріт, якщо ми знаємо їхні пісні.

Анастасія Кимейчук, 12 років, м. Шепетівка Хмельницької області:

– Іісус Христос народився для того, щоб урятувати людей від аду. Я чекаю на це свято, щоб прославити Бога, щоб Він благословив нас жити у мирі та любові.

Єлизавета Кимейчук, 10 років, м. Шепетівка Хмельницької області:

– Різдво – це коли народився Іісус Христос для всіх людей. Цього дня я хочу, щоб люди перестали смітити у лісі та жили за заповідями Божими.

Катерина Кимейчук, 9 років, м. Шепетівка Хмельницької області:

– Різдво Христове – це велике свято, яке я дуже люблю. Я люблю, коли ставлять вертеп, прикрашають ялинками. І я дуже чекаю колядок, бо люблю співати українські колядки.

Олександра Кимейчук, 6 років, м. Шепетівка Хмельницької області:

– Це свято, в яке я люблю вбирати ялинку іграшками для Богомладенца. А чекаю я подарунки та благословення Боже.

Катерина Шалахова, 7 років, м. Макіївка Донецької області:

– Я радію, що цього дня народився наш Спаситель. Я чекаю дива та подарунків. А ще до нас у святий вечір постійно стукають у двері діти з колядками, а мама завжди готує для них смаколики.

Ігор Колесніков, 10 років, м. Київ:

– На Різдво ми з сестрою та братом чекаємо на дива. Це і несподіваний сніг, і бабуся з дідусем, які приїжджають у гості, і святковий стіл, і колядки, які чути з вулиці. Мама з бабусею цілий день ліплять пиріжки з капустою та вареники різні. А тато з дідусем залишають під святковим столом сіно та ховають туди цукерки та мандарини. І ми всі їх шукаємо прямо під столом і змагаємось, хто більше знайшов!

З чистими помислами, відкритими і радісними серцями наші діти чекають на народження Іісуса Христа і ту благодать, яку Він приніс із собою у цей світ. І нам, дорослим, часом є чому повчитися у своїх дітей.

Олена Сухиніна