Псалом-естафета, який потрібно обов'язково передавати далі. 

В даному псалмі йдеться про кожного з нас. Не полінуйтеся прочитати його цілком.

Немає, напевно, іншого псалма, настільки актуального і своєчасного, де б так точно і переконливо була показана суть людини і її ставлення до Бога.

На прикладі розповідей про наших предків в 77-му псалмі показані ми самі. Кожен тут може пізнати себе.

Також в даному псалмі знаходиться найважливіше звернення до живих нині, в ньому йдеться про важливість правильної віри в Бога, подяки Йому, про необхідність проходження євангельського закону.

77-й псалом – це свого роду естафета добра: передача знань про Бога.

«Послухай, мій люду, науки моєї, нахиліть своє ухо до слів моїх уст,
нехай я відкрию уста свої приказкою, нехай стародавні прислів́я я висловлю!
Що ми чули й пізнали, і що розповідали батьки наші нам,
того не сховаємо від їхніх синів, будемо розповідати про славу Господню аж до покоління останнього, і про силу Його та про чуда Його, які Він учинив!
Він поставив засвідчення в Якові, а Закона поклав ув ізраїлі, про які наказав був Він нашим батькам завідомити про них синів їхніх,
щоб знало про це покоління майбутнє, сини, що народжені будуть, устануть і будуть розповідати своїм дітям.
і положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегтимуть.
і не стануть вони, немов їхні батьки, поколінням непокірливим та бунтівничим, поколінням, що серця свого не поставило міцно, і що дух його Богу невірний»

Далі з нищенням розповідається про те, як народ древній іудейський, не зберігши пам'ять про Божі милості і благодіяння, віддав своєму благодійнику чорною невдячністю.

«Сини Єфрема, озброєні лучники, повернулися взад у день бою:
вони не берегли заповіту Божого, а ходити в Законі Його відреклися,
і забули вони Його чини та чуда Його, які їм показав»

Забуваючи про Божу милість і чудеса, сини Єфремови продовжували ображати і дратувати Всевишнього, вимагаючи собі в пустелі їжі, якої їм хотілося. Господь чудово живив їх, але вони не знали міри, і гинули, і хворіли від пересичення, але продовжували грішити.

Коли ж Господь посилав на них лиха, вони волали до Нього, і Він рятував їх.

Однак це ізраїльтян нічому не навчило: позбувшись, вони знову приймалися ображати Господа і забували про ті великі милості, якими Він обсипав їх після виведення з Єгипту і поселення в Палестині.

Але і тут вони примудрялися ображати Його. І тоді Господь відкинув коліно Єфремове, обравши Юду і царя Давида, чистого серцем і лагідного.

Ненаситність і невдячність введені тут в абсолют, і показані їх потворність і катастрофічність.

Чи не правда проглядається схожість з відомою казкою про рибака і рибку, де майстерно описані несусвітня жадібність старої, її дурість і недалекоглядність, відсутність міри, бажання неодмінно дістати незаслужені блага? Кінець казки відомий: та ж землянка і розбите корито.

Ми повинні отримати максимальний урок з повчальних слів псалма: ніколи не забувати про Бога і Його нескінченні милості, щоб не бути схожим на затятих і непокірних отців. Слід вчити дітей правильно вірити, зберігати свою віру і захищати. А найкраще навчання – особистий приклад. 

Записала Наталя Горошкова