Митрополит Антоній (Паканич) про життя і свободу.

У дворі будинку росла стара липа. Її стовбур і крона були настільки величезними, що стали притулком для сотні птахів. 

Пташине цвірінькання і гомін заповнювали двір і вривалися у відкриті вікна.

Одному з мешканців будинку припав до душі цей радісний спів. Він заслуховувався годинами, сидячи біля вікна, спостерігав за пернатими, підгодовував їх.

Але йому цього було мало, одного разу чоловік зловив птаха і посадив в клітку, щоб постійно милуватися ним і слухати прекрасний спів.

Птах засумував в ув'язненні без сонця, вітру, листя і перестав радувати співом свого господаря.

***

Як часто наша любов виражається в бажанні володіти. Ми сковуємо своєю любов'ю, обрізаємо крила, не даємо можливості іншому парити і жити в повну силу.

Ми створюємо клітки своєю «любов'ю», А Господь, люблячи, дарує нескінченне Небо.