«Лише прощення – спасіння», - говорить рядок у відомій пісні групи «Різдво». І ці слова зовсім не позбавлені християнського сенсу, особливо в дні Великого посту.

Сонце світить і добрим, і злим людям, і в цьому найбільший секрет Божого милосердя. Ми можемо скільки завгодно виправдовувати себе тим, що, мовляв, Бог Такий Могутній і може собі це дозволити, а люди що ... Як можна прощати образи, тим більше несправедливі?

Прощати – значить відпускати. Звичайно, висновки робити необхідно і з цими висновками жити. Але образа є деструктивний чинник, що руйнує людину. Та ви й самі це знаєте. Усередині біль і напруга, на серці камінь, перед очима темна пелена. Буває, справа зовсім не в образі, а в нашому гніві, викликаному невиправданими очікуваннями. Часом ми дуже багато чекаємо від інших людей, забуваючи, що вони, перш за все, люди. «Не надійтеся на князів, на синів людських, бо в них немає спасіння» (Пс. 145: 3). Мова тут як про надійних людей, так і ненадійних. Просто робіть висновки. Але нехай ці висновки не затьмарюють серце ненавистю, презирством, прихованою злістю і готової до холодної подачі помстою. Христос постійно закликає нас бути подібними Богу в діях. Хто, як не Творець, знає наш потенціал? Раз Господь закликає нас наслідувати Його, значить, Він вимагає не чогось свідомо нездійсненного. Нам під силу навчитися прощати.

«Бо якщо ви будете прощати людям гріхи їхні, то простить і вам Отець ваш Небесний, а якщо не будете прощати людям гріхи їхні, то й Отець ваш не простить вам провин ваших» (Мф. 6: 14-15). По-перше, всепрощення Боже – показник однієї зі сторін Особистості Бога. Великодушність тут просто зашкалює. І абсолютна святість Господа має на увазі неможливість в цій святості ненависті і образи на людину як таких, незалежно від того, що було зроблено недбайливим чадом. Богу незнайомі темні стани, що вирують в людській душі в моменти злості і гніву. Святість не має на увазі їх як таких.

А раз Бог закликає нас наслідувати Його і прагнути в усьому до Його подоби, значить, почуття образи, якщо воно і є, неминуче повинно заміщатися в нашому серці очищаючим прощенням. Прощення – це шлюз для спуску з духовного резервуара отруйних вод образи. Зрозуміти необхідність прощення як важливої ​​ін'єкції для душі неможливо без думок про Бога, вічне життя, тлінність матеріального світу і правильного визначення власної місії у всесвіті. І лише зрозумівши, що все тимчасове і суєтне, а людина, ким би вона не була, тотально слабка і недосконала, ми навчимося інакше дивитися на життя. Дійсно, якщо все буття визначається тільки матерією, за неї є сенс розлючено триматися, вгризаючись зубами в глотку ближнім з найменшого приводу. Але навіть серед матеріалістів такого не відбувається. Вірить людина в Бога чи ні, жива душа є у кожного. В кожній людині, яскраво або тьмяно, але світить образ Божий. Пам'ятайте про це. Прощайте. Будьте такими, як Отець наш Небесний.

Володимир Басенков